1. Словник української мови в 11 томах

люмпен

ЛЮ́МПЕН, а, ч., фам. Людина з декласованих верств населення.

Вони зовсім не матроси, а миколаївські люмпени, які не звикли воювати гарматами (Ю. Янов., І, 1954, 271);

Все вишкребли [фашисти], що мали. Калік, німих, рахітиків, злодіїв, найманих люмпенів з усієї Європи, громил — усе поставили на кін (Довж., III, 1960, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. люмпен — лю́мпен іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. люмпен — -а, ч., фам. Людина з декласованих верств населення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. люмпен — ЛЮ́МПЕН, а, ч. Людина з декласованих верств населення. Менi здавалося, що село – здоровий органiзм, а люмпен сiльський – це ледацюги, конокради, пияки (Р. Федорів); Скудовчений люмпен працює ліктями, продирається у штаб революції (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. люмпен — БОСЯ́К розм. (зубожіла, соціально й морально занепала людина з декласованих шарів населення — перев. у дореволюційній Росії), ХАЛАМИ́ДНИК заст.; ЛЮ́МПЕН розм., ДРАБ діал., зневажл. (безвідносно до країни). Словник синонімів української мови