ліпитися

ЛІПИ́ТИСЯ, ліплю́ся, лі́пишся; мн. лі́пляться; недок.

1. Чіплятися, приклеюватися до чого-небудь.

З сухим шерхотом услід за каретою летіло листя, ліпилося до вузеньких віконець (Б. Левін);

Грязюка ліпилася на коштовну одіж, заліплювала дорогу зброю, але Ярослав того не помічав, їхав попереду, на нього не бризкав ніхто (П. Загребельний);

// Щільно тулитися, прилягати до чого-небудь.

Рядок [у листі] ліпиться до рядка (Ю. Яновський);

На місцях, які поглинає Гора, стояли раніше хижі й землянки ремісників, всяких кузнеців [ковалів], скудельників, гончарів, вони ліпились до стін Гори, працювали на неї (С. Скляренко);

Тимко сідає на лаву, а Марко ліпиться до одвірка (Григорій Тютюнник);

Будинки напирали один на одного, а халупки ліпилися до них (Б. Харчук).

2. Розміщуватися, розташовуватися на невеликому або незручному місці.

Слова його були прості, звичайні, .. але найкращі для тружеників і мучеників землі, які ліпилися на ослонах і вікнах, на порозі й помості дворянського палацу (М. Стельмах);

Звуки оркестру розтривожили громаду вороння, що ліпилась на кленах та липах біля Михайлівської церкви (Ю. Збанацький);

// перен. Бути розташованим на невеликому або незручному місці (про неживі предмети).

А по стрімких шпичастих горах праворуч від дороги ліпляться біленькі хатинки сельця [сільця] (М. Коцюбинський);

Круглі низенькі хатки із цегли-сирцю ліпилися в ущелинах, попід скелями або на крем'янистих берегах каламутних струмків (В. Малик);

По згір'ях у густих садках ліпилися хатки, здебільшого вони чорніли вибитими вікнами (Ю. Мушкетик);

// до кого – чого, перен., зневажл. Намагатися стати близьким; хилитися.

Відірвався [Гузир] від селян-бідаків, а до багачів, як не ліпився, та так і не встиг приліпитись (С. Чорнобривець);

Як інколи важко відчувати, що ліпишся до чужого гнізда (О. Іваненко).

3. звичайно 3 ос. Створюватися, робитися з в'язкого, пластичного матеріалу.

Скульптурки ліпилися з глини і зображували людей, тварин, житла, транспортні засоби (з наук.-попул. літ.).

4. Пас. до ліпи́ти.

Величезна охота – піти до кухні і там власними очима дивитися, як ліпляться .. його улюблені пироги (І. Франко);

* Образно. Окинув поглядом її розкішну постать і подумав, що саме такі форми можуть ліпитись хіба що на попівських пирогах (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ліпитися — ліпи́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ліпитися — [л'іпитиес'а] -пл'ус'а, -пиес':а, -пиец':а, -пл'ац':а; нак. -пис'а, -п'іц':а Орфоепічний словник української мови
  3. ліпитися — ліплюся, ліпишся; мн. ліпляться; недок. 1》 Приставати, приклеюватися до чого-небудь. || Щільно тулитися, прилягати до чого-небудь. 2》 Розміщуватися, розташовуватися на невеликому або незручному місці. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ліпитися — Тулитися, притулюватися, притулятися, притулитися, попритулюватися, попритулятися, горнутися, пригортатися, пригорнутися, попригортатися, припадати, припасти, поприпадати, прихилятися, прихилитися, поприхилятися Словник чужослів Павло Штепа
  5. ліпитися — ПРИЛИПА́ТИ (про щось липке; до чогось липкого), ЛИ́ПНУТИ, ПРИКЛЕ́ЮВАТИСЯ, КЛЕ́ЇТИСЯ, ПРИЛІ́ПЛЮВАТИСЯ, ЛІПИ́ТИСЯ, ПРИСТАВА́ТИ, БРА́ТИСЯ розм.; НАЛИПА́ТИ, НАВ'ЯЗА́ТИ, НАЛІ́ПЛЮВАТИСЯ розм., НАБИРА́ТИСЯ розм. (у певній кількості); ПРИСИХА́ТИ (засихаючи). Словник синонімів української мови
  6. ліпитися — ЛІПИ́ТИСЯ, ліплю́ся, лі́пишся; мн. лі́пляться; недок. 1. Приставати, приклеюватися до чого-небудь. Земля розмокла й неприємно було йти по ній, болото ліпилося до черевиків (Томч., Готель.., 1960, 133); // Щільно тулитися, прилягати до чого-небудь. Словник української мови в 11 томах