ліпка
ЛІ́ПКА, и, ж., рідко.
Те саме, що лі́плення 2.
Я блукав містом своєї юності, марно відшукуючи в нових кварталах знайому ліпку на фронтонах будинків, – географія втрачена (В. Стус);
Думало [пацюченя] ще, як би то побігти по стелі, пробувало лапками вчепитися за фігурну ліпку й доскочити до вентилятора (І. Карпа);
Іноді для виділення окремих деталей на Закарпатті використовували синій колір, пластичну ліпку і навіть розпис (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ліпка — лі́пка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ліпка — -и, ж. Те саме, що ліплення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ліпка — лі́пка → липка Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ліпка — ЛІ́ПКА, и, ж. Те саме, що лі́плення. Офіційна сановитість, мундир.. затіняють головне в портреті — обличчя, яке, незважаючи на грамотну ліпку, — психологічно невиразне (Мист., 3, 1953, 7); Для портретів його [Т. Словник української мови в 11 томах