1. Словник української мови у 20 томах

мабуть

МА́БУ́ТЬ, діал. МА́БІ́ТЬ, вставн. сл.

Уживається для вираження невпевненості в тому, про що говориться в реченні; певно, очевидно.

Спала й виглядала Козаченька молодого, Що торік покинув. Обіщався вернутися, Та, мабуть, і згинув! (Т. Шевченко);

В дорогу Григорій узяв чимало всякого харчу, але більше всього тютюну; та чи не найбільше, мабуть, запасся терпінням (О. Довженко);

Мабуть, оця кумова розповідь – суспіль вигадка, хоч і в ній є щось од правди (Ю. Мушкетик);

Шкода, думаю, рухаючись за кілька кроків від неї, що я не можу бачити, як ми виглядаємо разом. Це, мабуть, кумедно (Ю. Андрухович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мабуть — (уживається для вказівки на непевність) либонь, напевно, очевидно, можливо, розм. ачей. Словник синонімів Полюги
  2. мабуть — ма́бу́ть вставне слово незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  3. мабуть — пр., певно, здається, видно, напевне, очевидно, десь, либонь, жм. мать, г. відай, запевне. Словник синонімів Караванського
  4. мабуть — Ачей, бачити, бува, буває, видати, видать, видко, видно, відай, вочевидь, десь (розм.), довідне, допевне, достеменно, достоту, достотно, запевне, запевно, здається, здовідно, знати, імовірно, ймовірно, либонь, мабіть, мабудь, майбуть, майть, мать... Словник синонімів Вусика
  5. мабуть — мабуть-таки, діал. мабіть, вставн. сл. Уживається для вираження невпевненості в тому, про що говориться в реченні; певно, очевидно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мабуть — МА́БУ́ТЬ вст. сл. (уживається для вираження невпевненості в тому, про що говориться в реченні), ЛИБО́НЬ, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), ДОПЕ́ВНЕ, ОЧЕВИ́ДНО, ВИ́ДНО, ВИ́ДКО, ОЧЕВИ́ДЯЧКИ розм., ОЧЕВИ́ДЬКИ розм., ПРО́БІ розм., ПАК розм., ПА́КИ розм. Словник синонімів української мови
  7. мабуть — Ма́бу́ть, присл. (з ма́є бу́ти, а не ма́будь) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. мабуть — МА́БУ́ТЬ, діал. МА́БІ́ТЬ, вставн. сл. Уживається для вираження невпевненості в тому, про що говориться в реченні; певно, очевидно. Спала й виглядала Козаченька молодого, Що торік покинув. Обіщався вернутися, Та, мабуть, і згинув! (Шевч. Словник української мови в 11 томах