магнесин
МАГНЕСИ́Н, а, ч., техн.
Безконтактний перетворювач кутового положення вала машини або приводу на електричний сигнал, що застосовують у системах дистанційного керування та контролю.
У схемах синхронного зв'язку використовують магнітоелектричні машини – магнесини (з наук.-техн. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- магнесин — магнеси́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- магнесин — -а, ч., спец. Датчик кутового положення вала. Великий тлумачний словник сучасної мови
- магнесин — магнеси́н [від грец. μάγνης – магніт і σΰγ (χρονος) – одночасний] Пристрій для керування механізмами на віддалі та передавання показань вимірювальних приладів. Словник іншомовних слів Мельничука