магнітний

МАГНІ́ТНИЙ, а, е, фіз.

1. Прикм. до магні́т.

Старіння є істотним при внутрішньому терті і магнітній релаксації металів (з наук.-попул. літ.);

Джерело такої рушійної сили, яка нібито подібна до магнітної, Кеплер вбачав в обертанні Сонця (з навч. літ.);

* Образно. Чи їй справді щось Силу магнітну дало, Чи вродилась вона чародійкою: Цілий вечір З другою танцюю на зло, А душа умліва за Марійкою (С. Олійник);

// Пов'язаний з явищами земного магнетизму.

Він хотів осягнути загадкову магнітну силу землі, яка дарує життя всім своїм створінням і розум людям (П. Загребельний).

2. Який має властивості магніта; намагнічений.

Магнітні сталі застосовують для виготовлення постійних магнітів (з навч. літ.);

// Здійснюваний на використанні в роботі властивостей магніта.

УР згадав, що для майбутніх дітей на кораблі приготовлено цілий комплекс первісної шкільної інформації у вигляді фільмів, магнітних записів (О. Бердник).

3. Який пов'язаний з дією магнітного поля.

– Треба тільки передати по ваших лініях, щоб дорогою не клеїли [підпільники] до твого поїзда магнітних мін та інших сюрпризів... (Ю. Яновський);

Магнітний підсилювач.