мадам

МАДА́М, невідм., ж.

1. Назва заміжньої жінки у Франції (приєднувана звичайно до прізвища), що поширилася і в деяких інших країнах; пані.

Ні, не мадам Боварі може сьогодні полонити Андрієву душу – її можуть полонити лише покій і самотність (І. Багряний);

За шинквасом сиділа в надвечірні години мадам Фелісьє – дебела й красива дама рембрандтівського типу, господиня цієї крамнички (Ю. Смолич);

// Увічливе звертання до такої жінки.

– Я ж благав її: мадам, Ох, простіть, я не фривольний Гетеанець, я належу До моїх поетів швабських (Леся Українка);

[Лундишев:] Стривайте! Мадам! Продайте менi вашу курку! (І. Кочерга);

– Мадам! – тихо скрикнув гарнесенький пан Роздобудько, злегка вдарив пані Купу по руці (О. Ільченко);

// ірон., жарт. Те саме, що жі́нка 1.

Інший старий поет не має чогось кращого до роботи, як тільки мріяти про якусь “мадам” (Б.-І. Антонич);

Бійка вже припинилася, і переможений розповзся по цементовій підлозі, а якась безноса мадам, ставши на одне коліно, витирає його залляту пащеку шматком газети (Ю. Андрухович);

– Якого біса твоя мадам у сортирі так довго робить? Алладін уже встиг м'ясо посмажити... (А. Кокотюха);

Я.., вимовляючи кожне слово хриплувато-оксамитовим (саме так, хриплувато-оксамитовим!) голосом, скажу якусь сакраментальну фразу .. Та так, щоб на тому кiнцi дроту мадам, що насмiлилась мене образити, власноруч налила собi повну склянку отрути! (І. Роздобудько);

// Іронічне або жартівливе звертання до жінки.

– Ех, як не скочить моя мегера, як не вихопить діжку в мене перед носом, як не забелькоче! “Фе, – кажу, – мадам, навіщо так хвилюватися?” (М. Коцюбинський);

– Замість любові до людей – вбиваємо їх. – Великодушна мадам, не людей вбиваємо, а фашистів, – з підкресленою галантністю поправив її Андрій (Ю. Бедзик);

– Зараз я запитаю, мадам, одну хвилинку! – мені дуже смішно, що таке патлате одоробало, як я, хтось може кликати “мадам” (І. Карпа).

2. заст., розм. Гувернантка.

Панни познайомились і завели веселу розмову; бренькали на гітарі, а потім пішли танцювати, показуючи, як вчила їх мадам (І. Нечуй-Левицький).

3. заст. Жінка, що керує будинком розпусти.

Жодна з дівчат не була вільна, і капітан Тайрле страшенно розсердився. Він брутально вилаяв у передпокої “мадам” і кричав: – Хто зараз у панночки Елли? (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).