мальовничий

МАЛЬОВНИ́ЧИЙ, а, е.

1. Який милує око; гарний (у 1 знач.), привабливий (у 1 знач.), красивий (у 1 знач.).

Мимохіть озирнешся, і мальовнича картина прикує тебе до місця (М. Коцюбинський);

Мальовниче, прекрасне Поділля, яке Леся Українка називала окрасою України, лежить між Дністром і Бугом (І. Цюпа);

Отаборились не в Тальталі, а кілометрів за чотири-п'ять, на мальовничій галявині серед пальмового лісу (І. Білик);

Долини переходили в гори, а гори – в долини, незаселені місця – в мальовничі села і міста. (Ю. Андрухович);

// Який привертає увагу яскравістю барв, виразністю рухів і т. ін.; гідний бути намальованим.

Гвардійці в своїх мальовничих мундирах, реміснича челядь у полотняних куртках і фартухах, з засуканими рукавами стояли в рядах, із зброєю в руці (І. Франко);

Погляди часто й надовго зупинялись на козаках, бо то таки дійсно була мальовнича група! (В. Винниченко);

Я роздягнувся, пірнув у прохолодний потік, поплив до мальовничої купки людей (О. Бердник);

Ніяка вона не бранка, не продана, не куплена, не донька попа з Рогатина, а молода туркеня, належить цьому мальовничому незвичайному світові, а світ належить їй (П. Загребельний).

2. перен. Образний, виразний (про мову, стиль і т. ін.).

Тереза, дебела, нівроку, літня італійка, вже настроїлася відповісти належним тоном з не менш мальовничими образами, та Шура смикнула її за рукав (О. Іваненко);

Я загладив провину перед майстром мальовничою оповiддю (Р. Андріяшик);

Містер Фішер згарячу копнув його ногою .. про це гарбузянські старожили любили розповідати з мальовничими подробицями, яких щороку ставало дедалі більше (В. Нестайко).