малювання

МАЛЮВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. малюва́ти 1 і малюва́тися 1.

Пристав [Т. Шевченко] до маляра-диякона, маючи на думці навчитися малювати, бо до малювання ще змалечку мав велику охоту (Панас Мирний);

Франя часто можна було бачити на ґанку, який перепоясував будинок, або у вікні за малюванням, або в саду (Ю. Винничук);

Сам ти також ні чорта не робив, окрім малювання своїх бездарних картинок (І. Карпа);

[Марція:] Жінки на Сході, може, й непогані, але, на жаль, вони збавляють вроду надмірним малюванням (Леся Українка).

2. Те саме, що малю́нок 1.

Подер [керівник канцелярії], пошматкував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі (І. Нечуй-Левицький);

Йому ще ніколи не доводилося спати на голландському ліжку, на чорному старовинному ліжку, широке узголів'я якого було заповнене малюваннями (П. Загребельний);

Коли чуйним скальпелем зішкребти з полотна давніх подій не завжди вміле й не щоразу чесне малювання пізніших епох та істориків, то перед очима нам раптом постане яскрава панорама .. величних епох злету й періодів незбагненного спаду (І. Білик);

Так мріється з'їздити до Станіслава і подивитись на його малювання. Він – найсучасніший з усіх моїх друзів-художників (І. Жиленко);

// Настінний живопис.

Мені снився величний зруйнований храм; Обгорілії стіни не мали дахів, Малювання пропало від диму й від плям (В. Самійленко).

3. збірн., рідко. Картини, малюнки.

Гарним малюванням стіни обвішані (Сл. Б. Грінченка).