малювати

МАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., кого – що і без дод.

1. Зображувати кого-, що-небудь на площині олівцем, пером, фарбами і т. ін.

Вміла [Мелася] і цвіточки малювати, мов живі (Г. Квітка-Основ'яненко);

Я дуже люблю малювати. Мені мама обіцяли фарби подарувати, акварель називається (Ю. Яновський);

Криж .. щось без кiнця вимiрював, малював у записнiй книжцi, розпитував i знову вимiрював (Р. Андріяшик);

* Образно. Ніч. Тихо. На вікнах усе хтось малює, квітки з білого мережить (С. Васильченко);

Над гаєм синім малюють блискавки грозу (В. Сосюра).

2. розм. Те саме, що фарбува́ти.

В тім домі жив маляр, що малював покої, паркани та садові лавки (І. Франко);

Бере [єгиптянин] відро з фарбою і квачі, лагодячись іти малювати мура (Леся Українка);

// Накладати на обличчя грим, фарбу.

Уже в неї .. личко поблідло-пожовкло; .. приходилося підмальовувати червцем. І вона малювала (Панас Мирний);

Мама ходила важка тобою, коли гадина скочила їй на плече із сливки, а мама скрикнула: “Ой!” – і вхопилася пальцем за нижню губу. Там у тебе був біленький значок. Був? – Був. І через те я завжди малювала губи (М. Матіос).

3. перен. Зображувати словами; описувати.

[Гострохвостий:] Оленка зовсім не така, як ви малюєте; то ваш язик такий гарний, що з-під нього виходить якось все гарно (І. Нечуй-Левицький);

Яскравими фарбами малював він колишню славу й велич татарського племені (М. Коцюбинський);

Із глибокою ніжністю А. С. Пушкін у романі “Євгеній Онєгін” говорить про Тетяну Ларіної, малює її “милі” звички, характер, говорить про її виховання (з публіц. літ.).

4. перен. Виклика́ти в уяві, свідомості певні образи, картини.

Думка малювала тяжкі болі жіночі, крики і страждання дитини (Панас Мирний);

Жах малював усе страшніші й страшніші картини. Од неспокою люди не могли всидіти в хаті (М. Коцюбинський);

Уява малювала ще й досі лантухи, повні хліба. Хліба й хліба... (Б. Антоненко-Давидович);

Нарешті настав день змагань, і все було так, як малювала в своїй уяві Зіна (О. Іваненко);

Дніпро... Дитячі спогади малювали його мало не таким, як ось цей океан: широким і манливим (І. Білик).

◇ (1) Малюва́ти (зобража́ти, зобра́жувати) роже́вими фа́рбами (у роже́вих фа́рбах) кого, що – висвітлювати, зображувати, уявляти кого-, що-небудь кращим, ніж є (ніж буде) насправді; ідеалізувати.

Вона не малювала собі будучини ані рожевими, ані темними фарбами (Г. Хоткевич);

Підбадьорений обіцянками Потьомкіна, Головатий все малював у рожевих фарбах, передбачаючи, що і сам він матиме можливість дослужитися до високого чину (С. Добровольський);

(2) Малюва́ти (зобража́ти, зобра́жувати) те́мними (чо́рними) фа́рбами кого, що – надавати кому-, чому-небудь негативних рис,показувати кого-, що-небудь у непривабливому вигляді.

Навіщо ж автор надає їй [матері] якийсь хист зводниці? .. Та й далі він малює її темними фарбами (Панас Мирний);

М. Драгоманов вважав, що ніхто не фальшує української історії, як ті історики-демократи, котрі малюють чорними фарбами оборонців української політичної свободи, таких, як Мазепа, Полуботок, Виговський, а при тім мовчать про тих, хто цю свободу нищив (з наук. літ.);

Більшість людей, які народилися і досягли похилого віку за радянської влади, не схильні малювати той період суцільною чорною фарбою (з газ.);

(3) Хоч [карти́ну (іко́ну, на ка́рту)] малю́й <�Хоч малю́й, хоч цілу́й> – хтось або щось є дуже гарним, красивим, вродливим і т. ін.

У гніву, зопалу не завважила [молодиця], що коло дверей стоїть такий галанець [елегантний хлопець] – хоч малюй, хоч цілуй (Марко Вовчок);

Край такий, хоч малюй: в садах та в зорях (С. Васильченко);

Ось і ялинка готова. Така пишна й розкішна, хоч малюй (Б. Лепкий);

Які діти в людей бувають! Хоч на карту його малюй (О. Кундзич);

Йому подобається і їхня [близнят] ніяковість, і їхня упертість, і молода сила, що проглядає навіть крізь незграбну одежу. “Одягни їх по-людськи – і хоч картину малюй” (М. Стельмах);

Молодий [хлопець]. А гарний – хоч картину малюй (І. Сочивець);

Така вона .. розумна, і добра, й сердобольна – ну хоч ікону з неї малюй (Ю. Мушкетик).