манкурт
МАНКУ́РТ, а, ч., публіц.
Людина, що втратила зв'язок зі своєю нацією, її історією та культурою.
Антоненко-Давидович глибоко дослідив процес витравлення національної свідомості й гідності, відлучення українського інтелігента від свого етносу й деградацію його в безбатченка – манкурта (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me