манкурт

МАНКУ́РТ, а, ч., публіц.

Людина, що втратила зв'язок зі своєю нацією, її історією та культурою.

Антоненко-Давидович глибоко дослідив процес витравлення національної свідомості й гідності, відлучення українського інтелігента від свого етносу й деградацію його в безбатченка – манкурта (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манкурт — манку́рт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. манкурт — -а, ч. Про людину, що забула минуле, відмовилася від національних традицій, втратила моральні орієнтири, цінності. Великий тлумачний словник сучасної мови