маніра
МАНІ́РА, и, ж., заст.
Манера.
Яке то прехороше і широко задумане Ваше оповідання “Для загального добра”, та галичанська маніра писання, на мій погляд, йому дуже зашкодила (Панас Мирний);
– Коли тисячі ледацюг і неуків взялися на всякий лад і маніру плутати словами й псувати папір, що ж тут доброго? (М. Івченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- маніра — -и, ж., заст. Те саме, що манера. Великий тлумачний словник сучасної мови
- маніра — Мані́ра = мане́ра Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- маніра — МАНІ́РА, и, ж., заст. Манера. Яке то прехороше і широко задумане Ваше оповідання "Для загального добра", та галичанська маніра писання, на мій погляд, йому дуже зашкодила (Мирний, V, 1955, 383)." Словник української мови в 11 томах
- маніра — Маніра, -ри ж. Манера? Не турбуйся, бо то думок пакосна маніра. Мкр. H. 12. Словник української мови Грінченка