маралівник
МАРАЛІВНИ́К, а́, ч.
Той, хто займається маралівництвом.
Потомственний маралівник.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- маралівник — маралівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- маралівник — -а, ч. 1》 Той, хто займається маралівництвом. 2》 Ферма, де розводять маралів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- маралівник — МАРАЛІВНИ́К, а, ч. Той, хто займається маралівництвом. Словник української мови в 11 томах