маралівник
маралівни́к
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- маралівник — -а, ч. 1》 Той, хто займається маралівництвом. 2》 Ферма, де розводять маралів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- маралівник — МАРАЛІВНИ́К, а́, ч. Той, хто займається маралівництвом. Потомственний маралівник. Словник української мови у 20 томах
- маралівник — МАРАЛІВНИ́К, а, ч. Той, хто займається маралівництвом. Словник української мови в 11 томах