1. Словник української мови в 11 томах

маралівник

МАРАЛІВНИ́К, а, ч. Той, хто займається маралівництвом.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маралівник — маралівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. маралівник — -а, ч. 1》 Той, хто займається маралівництвом. 2》 Ферма, де розводять маралів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. маралівник — МАРАЛІВНИ́К, а́, ч. Той, хто займається маралівництвом. Потомственний маралівник. Словник української мови у 20 томах