марення

МА́РЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. ма́рити 1.

Черги спокійно кожен дожида, А сам у маренні якомусь тоне (М. Рильський);

Максим протер очі. З них не зникало марення, напливаючи на дійсність (І. Багряний);

– На мій скромний погляд, саме тут маємо загалом тактовне проникнення у світ архетипів.. Їхній безпосередній вигляд, що вражає нас у сновидіннях і мареннях, має багато індивідуального, незрозумілого і навіть наївного (Ю. Андрухович);

// Думка про щось бажане, приємне; мрія (у 2 знач.).

Маренням стались химерним, Попелом встигли потліти Думи мої (П. Грабовський);

Не хотілось, не було сил одігнати нісенітні, але такі привабливі марення (Ю. Шовкопляс);

Я почував, що можу піти й далі Андрієвою стежкою, аби хоч трохи пасувати до чарівної володарки моїх марень (Б. Антоненко-Давидович).

2. Дія і стан за знач. ма́рити 2.

На мить ворухнулася потаємна думка, що все це – тяжке нічне марення, що ось зараз почне розвиднятися, він схопиться з ліжка, гляне на годинник... (О. Донченко);

Температура піднялась мало не до сорока. Іноді він впадав у марення (І. Цюпа);

І смерть мовби доторкнулася Євпраксії своїм крижаним крилом .. Не хотіла нікого бачити, не їла кілька днів, зависла між маренням й дійсністю (П. Загребельний);

Мучився безсонням та нав'язливим маренням. Все снилося, як ми з Гоцою влаштовуємо западню з вибухом (Любко Дереш);

// Безладна мова людини в гарячковому стані, у сні.

Ружена залишалася біля недужого, слухала його марення, кидалася на перший поклик... (С. Скляренко);

* Образно. У цьому місці Марко вимкнув магнітофона й сказав: – Навряд чи ти мені повіриш, якщо я намагатимусь переказати все це марення своїми словами (Ю. Винничук).