1. Великий тлумачний словник сучасної мови

марення

ма́рення

-я, с.

1》 Дія за знач. марити 1).

|| Думка про щось бажане, приємне; мрія (у 2 знач.).

2》 Дія і стан за знач. марити 2).

|| Безладна мова людини в гарячковому стані, уві сні.

3》 Об'єктивно неправильне, зумовлене хворобливими причинами судження, що виникає у хворого без адекватних зовнішніх приводів.

Гарячкове марення — див. делірій.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. марення — (непритомний стан людини) маячня. Словник синонімів Полюги
  2. марення — ма́рення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. марення — (явище) мрія, поет. сон, п! МАРА; (у гарячці) маячня, маячіння, маячення, галюцинація; (дія) мріяння. Словник синонімів Караванського
  4. марення — I верзіння, маріння, маячення, маячіння, маячня Фразеологічні синоніми: хворобливе видіння II див. мрія Словник синонімів Вусика
  5. марення — МА́РЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ма́рити 1. Черги спокійно кожен дожида, А сам у маренні якомусь тоне (М. Рильський); Максим протер очі. З них не зникало марення, напливаючи на дійсність (І. Словник української мови у 20 томах
  6. марення — МА́РЕННЯ (МАРІ́ННЯ) (гарячковий стан хворої чи сонної людини, що звичайно супроводжується незв'язною, невиразною, беззмістовною мовою), МАЯЧНЯ́, МАЯ́ЧЕННЯ (МАЯЧІ́ННЯ), ВЕРЗІ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
  7. марення — Ма́рення і марі́ння, -ння Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. марення — МА́РЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ма́рити 1. Черги спокійно кожен дожида, А сам у маренні якомусь тоне (Рильський, І, 1956, 87); Чим більше Бронко роздумував про це, тим правдоподібнішим починало здаватись йому, що.. Словник української мови в 11 томах