марш

МАРШ¹, у, ч.

1. Ритмічна хода в строю.

Вранішньою вулицею – маршем піонери. Певне, на дальню екскурсію в поле... (Д. Бузько);

За орієнтир для їхнього маршу правила канонада й сильна кулеметна стрілянина в південнім напрямку (І. Багряний);

* У порівн. Серед того вереску .. все голосніше та завзятіше чути було якесь гупання до такту, мов марш війська (І. Франко).

2. Пересування військ похідним ладом на дальші відстані; похід.

Їх [троянців] первий [перший] марш був до байраку, Прийшовши, стали на біваку (І. Котляревський);

Важкії чоботи Застукали по плитах – се компанія [рота] Піхоти з маршу йде (І. Франко);

Пройшла інспекторська перевірка з ротним навчанням у полі, з кількаденними маршами за місто (І. Багмут).

3. Музичний твір, що має енергійний, чіткий ритм і такт, який відповідає розміреній ході.

От музика заграла Дербенського маршу, вдарили в бубни, поїхали, тільки пил їх покрив! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Коли найближчих, найдорожчих ми В останню проводжаємо дорогу, Над нами має скорбними крильми Шопенів марш (М. Рильський);

Святковий марш лунає над стадіоном, і на трибунах запановує увага й тиша (В. Собко);

– Я по тих клубах, звісно, не ходжу, нема чого слухати, як там дудки всякі марші грають (Б. Антоненко-Давидович).

4. Частина сходів між двома майданчиками.

Артур Пепа кинувся щодуху за режисером, на п'ятому або й шостому марші він знову побачив його велику напружену спину (Ю. Андрухович).

(1) Фанфа́рний марш – урочистий стройовий марш, який виконують на фанфарах.

Під звуки фанфарного маршу прапороносці вносять прапори піонерських організацій (з газ.);

(2) Церемоніа́льний марш – урочисте проходження військ у колонах, у розгорнутому строю під музику.

Карбуючи крок, церемоніальним маршем перед монументом Слави проходять воїни Київського гарнізону (з газ.);

Щільно причинивши двері й виструнчившись, мов солдат на церемоніальному марші, Федір Іполитович закрокував з кутка в куток (Ю. Шовкопляс);

Церемоніальний марш відкрила знаменита .. офіцерська [піврота] (О. Гончар);

(3) Церемоніа́льним ма́ршем! – команда, якою розпочинають таке урочисте проходження військ.

– Церемоніальним маршем!.. – пролунала команда. Стрункими рядами рушили богунці повз любимого командира (О. Довженко);

Швидки́м (ско́рим) ма́ршем пройти́ (діста́тися, ру́шити і т. ін.) див. прохо́дити.

○ (4) На ма́рші, у знач. присл. – під час походу.

“Дощу треба: легше було б солдатам в дорозі, на марші”, – подумав Кутузов, сповнений турботи за людей (П. Кочура).

△ Фланго́вий рух (марш, мане́вр, марш-мане́вр) див. рух;

(5) Форсо́ваний марш – марш із тривалим добовим переходом, який вимагає великого напруження сил.

Взвод форсованим маршем вирушав назустріч ранку, до нових грізних боїв (Ю. Бедзик).

◇ Кишки́ гра́ють / загра́ють [марш] див. ки́шка.

МАРШ², виг.

1. Команда для початку руху строєм.

Верхи під'їхав офіцер. Він досвідченим оком глянув уперед, де за кілька сот кроків виднівся ліс, і прохрипів: – Отам, де ліс, ваш кордон. Вам треба туди. Марш! (Олесь Досвітній);

– Марш!!. І колона пішла (І. Багряний).

2. розм. Уживається як наказ відійти, піти собі геть або куди-небудь.

– Марш, бабо, за двері! – заверещав суддя. – Я для неї хочу добре зробити, а вона мені перешкоджає (Л. Мартович);

– Марш звідси! Я тут житиму! (Остап Вишня);

– А вам чого? – батько визвірився на натовп довкола. – Марш! Щоб і духу вашого тут не було! (Ю. Смолич);

Погупавши палицею по плитцi, гукнув: “Марш до хати!” (Р. Андріяшик);

// з інфін. Уживається як наказ почати щось робити.

[Самрось:] Зінько, марш танцювати! (М. Кропивницький);

– Марш мені зараз малину рвати! (М. Коцюбинський);

– Заткни пельку! Бери відро й марш! Інакше – ну! (Е. Андієвська).