1. Словник української мови в 11 томах

марш

МАРШ¹, у, ч.

1. Ритмічна хода в строю.

Серед того вереску.. все голосніше та завзятіше чути було якесь гупання до такту, мов марш війська (Фр., VI, 1951, 333);

Церемоніальний марш відкрила знаменита.. офіцерська [піврота] (Гончар, II, 1959, 363);

*Образно. Крок двохсот мільйонів — він гримить могутньо Маршем велетенських, радісних робіт (Бажан, Роки,1957, 219).

2. Пересування військ похідним ладом на дальші відстані; похід.

Їх [троянців] первий [перший] марш був до байраку, Прийшовши, стали на біваку (Котл., І, 1952, 211);

Важкії чоботи Застукали по плитах — се компанія [рота] Піхоти з маршу йде (Фр., XIII, 1954, 311);

Пройшла інспекторська перевірка з ротним навчанням у полі, з кількаденними маршами за місто (Багмут, Служу.., 1950, 69);

Прямо з маршу радянські танкісти вступили в бій (Цюпа, Назустріч.., 1958, 183).

На ма́рші — під час походу.

"Дощу треба: легше було б солдатам в дорозі, на марші", — подумав Кутузов, сповнений турботи за людей (Кочура, Зол. грамота, 1960, 270).

3. Музичний твір, що має енергійний, чіткий ритм і такт, який відповідає розміреній ході.

От музика заграла Дербенського маршу, вдарили в бубни, поїхали, тільки пил їх покрив! (Кв.-Осн., II, 1956, 292);

Коли найближчих, найдорожчих ми В останню проводжаємо дорогу, Над нами має скорбними крильми Шопенів марш (Рильський, III, 1961, 248);

Святковий марш лунає над стадіоном, і на трибунах запановує увага й тиша (Собко, Стадіон, 1954, 399).

◊ Кишки́ гра́ють марш див. ки́шка.

4. Частина сходів між двома майданчиками.

Сходи складають нині не з окремих східців, як було колись, ..а з цілих маршів на 10 — 12 східців (Наука.., 12, 1956, 16).

МАРШ², виг.

1. Команда для початку руху строєм.

Верхи під’їхав офіцер. Він досвідченим оком глянув уперед, де за кілька сот кроків виднівся ліс, і прохрипів: — Отам, де ліс, ваш кордон. Вам треба туди. Марш! (Досв., Вибр., 1959, 182).

2. розм. Уживається як наказ відійти, піти собі геть або куди-небудь.

— Марш, бабо, за двері! — заверещав суддя. — Я для неї хочу добре зробити, а вона мені перешкоджає (Март., Тв., 1954, 122);

— Марш звідси! Я тут житиму! (Вишня, І, 1956, 438);

— А вам чого? — батько визвірився на натовп довкола. — Марш! Щоб і духу вашого тут не було! (Смолич, II, 1958, 59);

// з інфін. Уживається як наказ почати щось робити.

— Марш мені зараз малину рвати! (Коцюб., II, 1955, 116);

[Самрось:] Зінько, марш танцювати! (Кроп., II, 1958, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. марш — марш 1 іменник чоловічого роду марш 2 вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. марш — (колони) маршування; (військ) похід, (від А до Б) г. перемарш; (сходів) буд. прогін, сов. проліт; (!) МАРШ! гайда! геть! забирайся! забирайтесь!; (щось робити) ходи! ходіть! <н. марш спати!>. Словник синонімів Караванського
  3. марш — [марш] -шу, ор. -шеим, м. (на) -ш'і, р. мн. -ш'іў, ім. Орфоепічний словник української мови
  4. марш — I -у, ч. 1》 Ритмічна хода в строю. 2》 Організований масовий хід для висловлювання солідарності в чому-небудь, протесту проти чого-небудь і т. ін. 3》 Пересування військ похідним ладом на дальші відстані; похід. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. марш — Похід, хода, див. дефіляда, процесія Словник чужослів Павло Штепа
  6. марш — (фр. marche, дослівно — ходіння, рух) — 1. Музичний жанр, призначений для супроводження пересування людей в чіткому, синхронному темпі (військ, демонстрацій, парадів тощо). Словник-довідник музичних термінів
  7. марш — МАРШ¹, у, ч. 1. Ритмічна хода в строю. Вранішньою вулицею – маршем піонери. Певне, на дальню екскурсію в поле... (Д. Бузько); За орієнтир для їхнього маршу правила канонада й сильна кулеметна стрілянина в південнім напрямку (І. Багряний); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  8. марш — марш: ◊ ки́шки ма́рша гра́ють → кишка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. марш — • марш (франц. marche — хід) - муз. та літ. ліро-епічний твір з чітким ритмом, який відповідає організованому крокуванню людей. Розрізняють М. урочисті ("Весільний марш" Ф. Мендельсона), військові ("Прощання слов'янки"... Українська літературна енциклопедія
  10. марш — (франц. marche, букв. – ходьба, ходіння) 1. Ритмічний, розмірений рух. 2. Пересування війська походом з одного пункту до іншого. 3. муз. Твір з енергійним чітким ритмом, розміреним темпом, найчастіше войовничо-героїчного або урочистого характеру. 4. Сходи між двома площадками. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. марш — Музичний твір із розміреним ритмом, чітким дводільним музичним розміром, ритмічні форми якого відповідають маршовим крокам, часто в 3-частинній формі; м. воєнні, тріумфальні, траурні, весільні; також розважальний твір. Універсальний словник-енциклопедія
  12. марш — кишки́ гра́ють / загра́ють (марш) у кого. Хто-небудь дуже голодний. Блукання по тайзі, коли кишки марш грають, життя в тайзі серед бродяг, не здавалися для мене страшними та поганими (З журналу). кишки́ гра́ють. А поки що в Корнія кишки грають і настрій у нього явно підупадає (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  13. марш — I. МАРШ (музичний твір у чіткому ритмі), ХОДА́ діал. Над нами має скорботними крильми Шопенів марш, крізь мідь злетівши строгу (М. Рильський); Стоїть (справник) та свистить — якусь жовнірську ходу висвищує (Марко Вовчок). Словник синонімів української мови
  14. марш — Марш, -шу (маршування) і -ша (п’єси), -шеві, -шем; ма́рші, -шів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)