материнський

МАТЕРИ́НСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до ма́ти¹; належний матері.

Спорідненість у родових общинах велась по материнській лінії (з навч. літ.);

Кому повiсти про болi материнського серця? (І. Пільгук);

Вона розуміла, як йому тяжко, і знала, що її материнський обов'язок втішити його (Григорій Тютюнник);

В городах “свинку” ми ковіньками ганяли у материнських кофтах, чоботях батьків (В. Сосюра).

2. Власт. матері; такий, як у матері.

Щось мовби шепнуло їй, щоби вона пішла подивитись, що роблять діти. Був це правдивий материнський інстинкт, бо зараз здалека учула дитинний крик і плач (Н. Кобринська);

Хай на ньому [рушникові] цвіте росяниста доріжка .. І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка (А. Малишко);

Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима (В. Симоненко);

Як відомо, в сім'ї, де троє дітей, батьківська і навіть материнська ласка ділиться між дітьми не порівну: спочатку вся увага – первістку, пізніше – найменшому, а середульший завжди залишається обділений (В. Малик);

Обличчя в неї було округле, з вічною материнською добротою, що так і світилася з кожної складки (М. Руденко).

3. спец. Такий, від якого або в якому зароджується, утворюється щось нове, подібне до нього; маточний (у 2 знач.).

Нові дочірні рослини можуть утворюватись як із коренів материнських рослин, так і з суцвіть (з наук. літ.);

Можливість утворення двох абсолютно ідентичних молекул забезпечує передання спадкової інформації від материнської клітини дочірнім клітинам при поділі (з навч. літ.).

4. перен. Те саме, що рі́дний 4.

Важко визначити, що таке національна ідея взагалі, бо її можна розуміти як зберігання материнської мови, обрядових звичаїв і т.ін. для окремої людини, родини, чи громад, які проживають за межами рідного етносу (Д. Павличко);

До материнської хати не дійшли – в хащах стежку переповзла гадюка, дружина сприйняла це як недобрий знак, ледве її заспокоїв (Л. Костенко).