1. Словник української мови у 20 томах

машкара

МАШКАРА́, и́, ж.

1. Те саме, що ма́ска 1, 3.

Цигани повиймали вікна, понадівали на лице машкари, пов'язали слуг, вбили економа, розламали скрині й позабирали гроші та усе дочиста добро (І. Нечуй-Левицький);

Грицько, що тим часом успів уже злагодити собі з паперу машкару й розмалювати її чорнилом, почепивши її собі на лице, тихо вилазив на чотирьох з-під печі (С. Васильченко);

[Ярошенко:] Сьогодні я зрозумів усе! Як ти примчав до неї із звісткою про мою вигадану загибель .. Як під машкарою мого друга місяць за місяцем вкрадався в її душу (О. Левада).

2. перен., розм. Про дуже негарне, спотворене обличчя людини; потвора.

З себе був [прохожий] така машкара, що якби змалювати, то чи й повірив би хто, щоб на світі могла бути така людина; лиця шрамоваті, на однім оці більмо (А. Свидницький);

То не людина лежала на голому полу, то сама смерть лякала людей своєю страшною машкарою! (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. машкара — машкара́ іменник жіночого роду маска; потвора Орфографічний словник української мови
  2. машкара — МАСКА; (потворне обличчя) потвора, почвара. Словник синонімів Караванського
  3. машкара — див. лице Словник синонімів Вусика
  4. машкара — -и, ж. 1》 Те саме, що маска 1), 3). 2》 перен., розм. Про дуже негарне, спотворене обличчя людини; потвора. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. машкара — зрива́ти / зірва́ти ма́ску (машкару́) з кого—чого і без додатка. Викривати кого-небудь, показуючи його справжню сутність, істинні наміри і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  6. машкара — ЛИЧИ́НА (удавана зовнішність людини), МА́СКА чого, МАШКАРА́. Рік служби у почтах Потоцького навчив його носити личину (З. Тулуб); Він знову натягнув на обличчя маску серйозності й стривоженості і вийшов з роздягальні (В. Словник синонімів української мови
  7. машкара — Машкара́, -ри́; -ка́ри, -ка́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. машкара — МАШКАРА́, и́, ж. 1. Те саме, що ма́ска 1, 3. Цигани повиймали вікна, понадівали на лице машкари, пов’язали слуг, вбили економа, розламали скрині й позабирали гроші та усе дочиста добро (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. машкара — Машкара, -ри́ ж. 1) Маска. Канев. и Каменец. уу. Мил. 61. А в нас є машкара. Левиц. І. Хто ж його обікрав? — Бог його знає. Якісь, каже, замурдовані люде. Понадівали машкари, пов'язали гаразденько всіх, та й забрали що знайшли. Мир. ХРВ. 214. Словник української мови Грінченка