машкара
МАШКАРА́, и́, ж.
1. Те саме, що ма́ска 1, 3.
Цигани повиймали вікна, понадівали на лице машкари, пов’язали слуг, вбили економа, розламали скрині й позабирали гроші та усе дочиста добро (Н.-Лев., III, 1956, 277);
Грицько, що тим часом успів уже злагодити собі з паперу машкару й розмалювати її чорнилом, почепивши її собі на лице, тихо вилазив на чотирьох з-під печі (Вас., І, 1959, 120);
[Ярошенко:] Сьогодні я зрозумів усе! Як ти примчав до неї із звісткою про мою вигадану загибель.. Як під машкарою мого друга місяць за місяцем вкрадався в її душу (Лев., Драми.., 1967, 376).
◊ Зрива́ти (зірва́ти) машкару́ з кого — те саме, що Зрива́ти (зірва́ти) ма́ску ( див. ма́ска).
Князь вважається в поміщицьких колах лібералом, але поет [Шевченко в поемі "Княжна"] зриває з нього цю машкару (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 295)
2. перен., розм. Про дуже негарне, спотворене обличчя людини; потвора.
З себе був [прохожий] така машкара, що якби змалювати, то чи й повірив би хто, щоб на світі могла бути така людина; лиця шрамоваті, на однім оці більмо (Свидн., Люборацькі, 1955, 206);
То не людина лежала на голому полу, то сама смерть лякала людей своєю страшною машкарою! (Мирний, III, 1954, 130).
Значення в інших словниках
- машкара — машкара́ іменник жіночого роду маска; потвора Орфографічний словник української мови
- машкара — МАСКА; (потворне обличчя) потвора, почвара. Словник синонімів Караванського
- машкара — див. лице Словник синонімів Вусика
- машкара — -и, ж. 1》 Те саме, що маска 1), 3). 2》 перен., розм. Про дуже негарне, спотворене обличчя людини; потвора. Великий тлумачний словник сучасної мови
- машкара — МАШКАРА́, и́, ж. 1. Те саме, що ма́ска 1, 3. Цигани повиймали вікна, понадівали на лице машкари, пов'язали слуг, вбили економа, розламали скрині й позабирали гроші та усе дочиста добро (І. Словник української мови у 20 томах
- машкара — зрива́ти / зірва́ти ма́ску (машкару́) з кого—чого і без додатка. Викривати кого-небудь, показуючи його справжню сутність, істинні наміри і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- машкара — ЛИЧИ́НА (удавана зовнішність людини), МА́СКА чого, МАШКАРА́. Рік служби у почтах Потоцького навчив його носити личину (З. Тулуб); Він знову натягнув на обличчя маску серйозності й стривоженості і вийшов з роздягальні (В. Словник синонімів української мови
- машкара — Машкара́, -ри́; -ка́ри, -ка́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- машкара — Машкара, -ри́ ж. 1) Маска. Канев. и Каменец. уу. Мил. 61. А в нас є машкара. Левиц. І. Хто ж його обікрав? — Бог його знає. Якісь, каже, замурдовані люде. Понадівали машкари, пов'язали гаразденько всіх, та й забрали що знайшли. Мир. ХРВ. 214. Словник української мови Грінченка