метляти
МЕТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок.
1. що, чим. Гойдати щось або чимось (про вітер, бурю і т. ін.).
Вітер сердито метляв на всі боки сухі кущі (А. Хорунжий);
Сафрон, метляючи полами довгого поношеного піджака, широкою розхитаною ходою поспішав на хутір (М. Стельмах);
Вітер шелестів житами, метляв хустиною білою на дівчині (А. Головко);
Буря метляла розпатланим волоссям, шпурляла в обличчя мокрим колючим снігом (О. Донченко);
// безос. Про сильне розгойдування під час дуже швидкого руху.
Ще поїзд ішов повним ходом, від якого задню теплушку метляло в боки, як чабанського батога, а вже всі були на ногах, стояли біля дверей (Іван Ле);
// чим. Ритмічно рухати із сторони в сторону; гойдати, махати.
Супроти Петра примостилася на голоблях від бочки з водою білява дівчина, безжурно метляє босими ногами та, як синиця, щебече щось (І. Волошин);
Здивовано побачив [господар], як в'ється Мурза [собака] навколо невідомого чоловіка, як метляє хвостом і скиглить від радісного хвилювання (З. Тулуб).
2. рідко. Часто міняти напрямок руху.
Значення в інших словниках
- метляти — метля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- метляти — див. іти; хитати; ходити Словник синонімів Вусика
- метляти — -яю, -яєш, недок. 1》 перех. і неперех. Гойдати щось або чимось (про вітер, бурю і т. ін.). || безос. Про сильне розгойдування під час дуже швидкого руху. || чим. Ритмічно рухати з боку в бік; гойдати, махати. 2》 неперех., рідко. Часто міняти напрямок руху. Великий тлумачний словник сучасної мови
- метляти — КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ (МЕТЕЛЯ́ТИ), МАТЛЯ́ТИ (МОТЛЯ́ТИ) розм., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ФА́ЯТИ діал. Словник синонімів української мови
- метляти — МЕТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. перех. і неперех. Гойдати щось або чимось (про вітер, бурю і т. ін.). Вітер сердито метляв на всі боки сухі кущі (Хор. Словник української мови в 11 томах