метляти

Значення в інших словниках

1. метляти — метля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. метляти — -яю, -яєш, недок. 1》 перех. і неперех. Гойдати щось або чимось (про вітер, бурю і т. ін.). || безос. Про сильне розгойдування під час дуже швидкого руху. || чим. Ритмічно рухати з боку в бік; гойдати, махати. 2》 неперех., рідко. Часто міняти напрямок руху. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. метляти — МЕТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. що, чим. Гойдати щось або чимось (про вітер, бурю і т. ін.). Вітер сердито метляв на всі боки сухі кущі (А. Хорунжий); Сафрон, метляючи полами довгого поношеного піджака, широкою розхитаною ходою поспішав на хутір (М. Словник української мови у 20 томах
4. метляти — КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ (МЕТЕЛЯ́ТИ), МАТЛЯ́ТИ (МОТЛЯ́ТИ) розм., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ФА́ЯТИ діал. Словник синонімів української мови
5. метляти — МЕТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. перех. і неперех. Гойдати щось або чимось (про вітер, бурю і т. ін.). Вітер сердито метляв на всі боки сухі кущі (Хор. Словник української мови в 11 томах