метляти
МЕТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок.
1. перех. і неперех. Гойдати щось або чимось (про вітер, бурю і т. ін.).
Вітер сердито метляв на всі боки сухі кущі (Хор., Ковила, 1960, 3);
Сафрон, метляючи полами довгого поношеного піджака, широкою розхитаною ходою поспішав на хутір (Стельмах, На.. землі, 1949, 252);
Вітер шелестів житами, метляв хустиною білою на дівчині (Головко, І, 1957, 214);
Буря метляла розпатланим волоссям, шпурляла в обличчя мокрим колючим снігом (Донч., III, 1956, 131);
// безос. Про сильне розгойдування під час дуже швидкого руху.
Ще поїзд ішов повним ходом, від якого задню теплушку метляло в боки, як чабанського батога, а вже всі були на ногах, стояли біля дверей (Ле, Ю. Кудря, 1956, 74);
// чим. Ритмічно рухати із сторони в сторону; гойдати, махати.
Супроти Петра примостилася на голоблях від бочки з водою білява дівчина, безжурно метляє босими ногами та, як синиця, щебече щось (Вол., Озеро.., 1959, 61);
Здивовано побачив [господар], як в’ється Мурза [собака] навколо невідомого чоловіка, як метляє хвостом і скиглить від радісного хвилювання (Тулуб, Людолови, II, 1957, 254).
2. неперех., рідко. Часто міняти напрямок руху.
Значення в інших словниках
- метляти — метля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- метляти — див. іти; хитати; ходити Словник синонімів Вусика
- метляти — -яю, -яєш, недок. 1》 перех. і неперех. Гойдати щось або чимось (про вітер, бурю і т. ін.). || безос. Про сильне розгойдування під час дуже швидкого руху. || чим. Ритмічно рухати з боку в бік; гойдати, махати. 2》 неперех., рідко. Часто міняти напрямок руху. Великий тлумачний словник сучасної мови
- метляти — МЕТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. що, чим. Гойдати щось або чимось (про вітер, бурю і т. ін.). Вітер сердито метляв на всі боки сухі кущі (А. Хорунжий); Сафрон, метляючи полами довгого поношеного піджака, широкою розхитаною ходою поспішав на хутір (М. Словник української мови у 20 томах
- метляти — КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ (МЕТЕЛЯ́ТИ), МАТЛЯ́ТИ (МОТЛЯ́ТИ) розм., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ФА́ЯТИ діал. Словник синонімів української мови