миро
МИ́РО, а, с.
Запашна олива, яку використовують у християнських церковних обрядах.
– Ходімо, куме, в піраміду [храм], Засвітим світоч. – І зайшли, Єлей і миро принесли (Т. Шевченко);
Як на трон колись я злазив, Миром Бог мене помазав І сказав: Прав! (О. Олесь);
* У порівн. Вчительша [вчителька] палить цигарку, пахучу, як миро (І. Микитенко).
◇ (1) Одни́м ми́ром ма́зана (д) див. ма́заний;
Одни́м ми́ром ма́зані (рідше пома́зані) див. ма́заний;
Пома́зані одни́м ми́ром див. пома́заний.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- миро — ми́ро іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- миро — МИРО – МИРРА Миро, -а, с. Запашна олія, яку використовують у християнських церковних обрядах. Я рани Ваші орошу сльозами, Як миром з дивних квітів чудодійних (Г.Чупринка). Мирра, -и, ж. Тропічне дерево, а також ароматична смола, яку видобувають з деяких тропічних дерев. Літературне слововживання
- миро — Приготовлена та освячена на обряді мироваріння ароматна олія, якою помазують людей під час Таїнства Миропомазання та церковні предмети під час освячення храму, престолу, антимінса тощо; єлей миропомазання Словник церковно-обрядової термінології
- миро — -а, с. Ароматна олія, яку його використовують у християнських церковних обрядах. Одним миром мазані — про людей з однаковими недоліками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- миро — Див. мірра див. миропомазаніє Словник застарілих та маловживаних слів
- миро — МИ́РО, а, с. Запашне масло, яке використовують у християнських церковних обрядах. — Ходімо, куме, в піраміду [храм], Засвітим світоч. — І зайшли, Єлей і миро принесли (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- миро — Ми́ро, -ра с. Мѵро. ЗОЮР. І. 161. Іду меж мир, миром мированая. Чуб. І. 132. Словник української мови Грінченка