1. Словник української мови в 11 томах

миро

МИ́РО, а, с. Запашне масло, яке використовують у християнських церковних обрядах.

— Ходімо, куме, в піраміду [храм], Засвітим світоч. — І зайшли, Єлей і миро принесли (Шевч., II, 1963, 421);

Як на трон колись я злазив, Миром бог мене помазав І сказав: Прав! (Олесь, Вибр., 1958, 320);

*У порівн. Вчительша палить цигарку, пахучу, як миро (Мик., II, 1957, 111).

◊ [Всі] одни́м ми́ром ма́зані — про людей з однаковими вадами.

Всі попи одним миром мазані (Укр.. присл.., 1955, 21);

Що їй тепер діяти? Іти жалітися старшині?.. Всі вони один одного, як чорт болота, держаться; всі одним миром мазані… (Мирний, III, 1954, 29);

— Що цар, що імператор — одним миром мазані (М. Ол., Леся, 1960, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. миро — ми́ро іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. миро — МИРО – МИРРА Миро, -а, с. Запашна олія, яку використовують у християнських церковних обрядах. Я рани Ваші орошу сльозами, Як миром з дивних квітів чудодійних (Г.Чупринка). Мирра, -и, ж. Тропічне дерево, а також ароматична смола, яку видобувають з деяких тропічних дерев. Літературне слововживання
  3. миро — Приготовлена та освячена на обряді мироваріння ароматна олія, якою помазують людей під час Таїнства Миропомазання та церковні предмети під час освячення храму, престолу, антимінса тощо; єлей миропомазання Словник церковно-обрядової термінології
  4. миро — -а, с. Ароматна олія, яку його використовують у християнських церковних обрядах. Одним миром мазані — про людей з однаковими недоліками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. миро — МИ́РО, а, с. Запашна олива, яку використовують у християнських церковних обрядах. – Ходімо, куме, в піраміду [храм], Засвітим світоч. – І зайшли, Єлей і миро принесли (Т. Шевченко); Як на трон колись я злазив, Миром Бог мене помазав І сказав: Прав! (О. Словник української мови у 20 томах
  6. миро — Див. мірра див. миропомазаніє Словник застарілих та маловживаних слів
  7. миро — Ми́ро, -ра с. Мѵро. ЗОЮР. І. 161. Іду меж мир, миром мированая. Чуб. І. 132. Словник української мови Грінченка