мовлений
МО́ВЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до мо́вити.
І в тишу дзвінку Шугнуло, Ніби орел з висоти. Мовлене тим, що в вінку: – Брати! (О. Гончар);
Афіняни задумувалися над силою і красою мовленого слова, групували слова за характером їх звучання і музикальності (з наук. літ.);
// мо́влено, безос. пред.
Хай слово мовлено інакше – та суть в нім наша зостається (П. Тичина).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мовлений — мо́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- мовлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до мовити. || мовлено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мовлений — МО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мо́вити. І в тишу дзвінку Шугнуло, Ніби орел з висоти. Мовлене тим, що в вінку: — Брати! (Гончар, IV, 1960, 22); Ми вдячним серцем зберігаєм нині Слова великі, мовлені тоді... Словник української мови в 11 томах