мовлений
МО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мо́вити.
І в тишу дзвінку Шугнуло, Ніби орел з висоти. Мовлене тим, що в вінку: — Брати! (Гончар, IV, 1960, 22);
Ми вдячним серцем зберігаєм нині Слова великі, мовлені тоді: Робітники Росії й України Навік єдині в битвах і труді! (Мас., Київ. каштани, 1954, 10);
// безос. присудк. сл. мо́влено.
Хай слово мовлено інакше — та суть в нім наша зостається (Тич., І, 1957, 193).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мовлений — мо́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- мовлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до мовити. || мовлено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мовлений — МО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до мо́вити. І в тишу дзвінку Шугнуло, Ніби орел з висоти. Мовлене тим, що в вінку: – Брати! (О. Гончар); Афіняни задумувалися над силою і красою мовленого слова... Словник української мови у 20 томах