молити

МОЛИ́ТИ, молю́, мо́лиш, недок., кого і без прям. дод.

Дуже просити, благати.

Моліте Господа, дівчата, Моліте Господа, щоб мати І вас отак не завдала За генерала, за палати І вас отак не продала (Т. Шевченко);

– Тепер благослови, мати, дітей своїх! .. Моли Бога, щоб воювали хоробро, щоб боронили честь лицарську (О. Довженко);

Просив, молив [Олексій], щоб вона виплакала своє горе (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Я прийшов утомлений, розбитий, Мовчазний і ніби не живий, Не молить, не плакать, не просити, Я сказав лиш тихо: обігрій! (М. Рильський).

(1) Го́спода (Бо́га) мо́лити за кого – що, заст. – просити в Бога благополуччя для когось, чогось.

Любітеся, брати мої, Украйну любіте, І за неї, безталанну, Господа моліте (Т. Шевченко);

– Я за тебе буду Бога молити (Г. Квітка-Основ'яненко);

Мореплавці, які вперше проходили тут [у протоці], не один раз молили Бога про щасливе повернення (Ю. Яновський);

(2) Моли́ти сльоза́ми – плачучи, просити що-небудь.

Він радніший би був просити, .. сльозами молити, аби тільки забути те, що було (Панас Мирний);

Проси́ти (блага́ти, моли́ти і т. ін.) проще́ння (опроще́ння) див. проси́ти;

(3) Христо́м-Бо́гом моли́ти, заст. – дуже просити.

Не нагадуй, не нагадуй... Христом-богом молю, не нагадуй мені про те, Чіпко! – молила Галя, ще дужче горнучись до його (Панас Мирний).

◇ (4) Сльоза́ми (слі́зьми́, слі́зно) моли́ти кого і без дод. – дуже просити кого-небудь про щось.

Він радніший би був просити.., сльозами молити, аби тільки забути те, що було (Панас Мирний).