молодець
МОЛОДЕ́ЦЬ, дця́, ч.
1. Молода неодружена людина; парубок.
Ой удовець не молодець: всі норови знає, – ой він твоє біле личко із своїм зрівняє (Сл. Б. Грінченка);
– Писанка [Марія]. Та ще дітей немає ж, – як дівка. Ну, а Тихін же хворіє, от і найшла собі молодця (А. Головко);
* Образно. – Місяцю-молодче, в мене краса дівоча, а в тебе – парубоча. Не дай свій вік здівувати та милування не зазнати, приверни його, Юрка, до мене... (М. Стельмах);
* У порівн. – Бачиш, вуйку, танцюєш, як двадцятилітній молодець, а ти вже себе в діди записав (О. Маковей).
2. у знач. ім. моло́дець; мн. моло́дці, нар.-поет. Статна здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду.
Старший староста і каже: – Ми є люди німецькії, а йдемо з землі турецької. Ми собі ловці, удалії молодці (Г. Квітка-Основ'яненко);
Жила та була собі на селі вдова старенька, а в тої вдови старенької та був собі син удалець, молодий молодець... (Остап Вишня);
А ще б краще ви зробили, Якби замість старого Та обрали молодого Завзятого молодця, Преславного запорожця Павла Кравченка-Наливайка (Т. Шевченко);
Дивляться наші на тії намальовані дива, доходять уже до дзвіниці, аж слухають – за оградою щось гуде, стугонить .. і музики грають. – Се, – каже ченчик, .. – се добрії молодці-запорожці по Києву гуляють (П. Куліш);
* У порівн. Підлабузнивсь до Горлиці Горобець, Наче справді запорозький молодець (Л. Глібов).
3. у знач. присудка, розм. Уживається для висловлення похвали людині за відмінну роботу або за її позитивні якості.
– Молодець, Івась, молодець! – вихваляють батьки. – Змалку призвичайся свого захищати! (Панас Мирний);
Михасеву статтю прочитав редактор і сказав – молодець! Від похвали він не чув під ногами землі (С. Чорнобривець).
4. розм. Те саме, що моло́дчик 2.
Що й казать, на божому світі усього досхочу – не бракує теж і молодців-брехунів (Марко Вовчок);
Від таких молодців можна всього чекати. В них інколи трапляються і свинцеві кастети (М. Руденко).
Значення в інших словниках
- молодець — молоде́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- молодець — Юнак, парубок, хлопець-молодець, жм. козак, с. зух, хват; (завзятець) сміливець, с. відчаяка, відчайдух; молодчага. Словник синонімів Караванського
- молодець — див. молодий; хлопець Словник синонімів Вусика
- молодець — [молодец'] -одз'ц'а, ор. -одзцем, м. (на) -одзцев'і /-лоудз'ц'у, кл. -оджчеи, мн. -лоудз'ц'і, -лоудз'ц'іў Орфоепічний словник української мови
- молодець — -дця, ч. 1》 Молода неодружена людина; парубок. 2》 також молодець; мн. молодці, нар.-поет. Статна здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду. 3》 у знач. присудк. сл., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- молодець — Молодик, молодий, молоденький, молодесенький, хлопець, хлопчина, хлопчисько, хлопчик, хлопчак, хлопчатко, хлопча, хлопченя, хлопчичок, хлоп'я, хлоп'як, хлоп'ятко, хлоп'яточко, хлопійко, хлоп'яга, парубок, парубчак, парубча, парубійко, парубчисько, паруб'яга, леґінь, левенець, левенчок, див. отрок Словник чужослів Павло Штепа
- молодець — Всякий молодець на свій образець. Кожний думає про себе добре. Молодець проти овець, а проти молодця і сам, як вівця. Іронія про боягуза, який сміливий лише проти слабких. Приповідки або українсько-народня філософія
- молодець — МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм. Словник синонімів української мови
- молодець — Молоде́ць, молодця́, -лодце́ві, -це́м, на -дці́, моло́дче! -лодці́, -дці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- молодець — МОЛОДЕ́ЦЬ, дця, ч. 1. Молода неодружена людина; парубок. Ой удовець не молодець: всі норови знає, — ой він твоє біле личко із своїм зрівняє (Сл. Гр.); — Писанка [Марія]. Та ще дітей немає ж, — як дівка. Словник української мови в 11 томах
- молодець — Молодець, -дця́ м. 1) Юноша, парень. І рече: молодче, тобі глаголю, встань. Єв. Л. VII. 14. Ой удовець не молодець: всі норови знає, — ой він твоє біле личко із своїм зрівняє, ой він твою русу косу під ноги зобгає. н. п. Вдовець, чи молодець буде сужений?... Словник української мови Грінченка