молодець

МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм. (відважний, завзятий, сильний чоловік). Коли б знайшовся молодець, який би зборов дракона, цар віддав би за нього свою дочку (казка); Гуляє собі по ярмарку Молодчина жвавий (С. Руданський); Співали ми про дні-деньочки, про дощ і осені туман, про сльози ті, що лив молодчик та на свій бархатний кафтан (В. Сосюра); Гребці були молодчаги як один. Аж вилискувала засмагла шкіра, і м'язи так і грали на дужих руках (О. Іваненко); Легінь ставний в темнім смеречинні Любку із долини виглядав (М. Шеремет); — Що за зух наш Кирило, — сміються запорожці, — не побоїться і чорта позвать у дружки (О. Стороженко); -. Ох, ти ж і хват! — захоплено дивиться на нього Петро (А. Головко); -. О, та ти зовсім молодчина, Павлушо! А повернись-но, синку! Козак хоч куди! (А. Головко); Федот заходив якось... Орел!.. Щось воля робить таке з людьми... (Вас. Шевчук); -. Здоров був, соколе! Та зайди-бо в шинк та випий хоч чарочку з нами! — молов Грицько (І. Нечуй-Левицький).

МОЛОДЕ́ЦЬ присудк. сл., розм. (уживається для висловлення похвали людині за добру роботу або за її позитивні якості), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛОДЦЯ́ розм., МОЛОДЧА́ГА розм. — А ви молодець, — сказав він Тарасу Григоровичу (З. Тулуб); -. Оце добре. Тепер Савченко не випустить бандитів. Ох, і молодчина чоловік! Ох, і молодчина! (М. Стельмах); -. Молодця Казанок! От тобі й "сірячок-мужичок"! (Є. Кротевич); -. Молодчага Цимбал! Дав гарту! (І. Багмут).

ХЛО́ПЕЦЬ (молодий чоловік), ЮНА́К, ПА́РУБОК, МОЛОДИ́К, МОЛОДЕ́ЦЬ, КОЗА́К, ХЛОПЧИ́НА розм., ХЛОП'Я́ГА розм., ХЛОПІ́ЙКО розм., ПАРУБЧИ́НА розм., ПАРУБ'Я́ розм., ПАРУБЧИ́СЬКО розм., ПА́РОБОК діал., ПАРУБІ́ЙКА діал., ПАРУБІКА діал., ЛЕ́ГІНЬ діал., ХЛОПА́К діал., ШУГА́Й діал.; ЖЕНИ́Х розм. (про молодого чоловіка, що вже може одружуватися). (Елеазар (до хлопця — смутно):) До чого, молодче, ти се промовив? (Молодий хлопець:) Не удавай, немов не розумієш! (Леся Українка); Він заходить в охайну кімнату і зупиняється перед юнаком років двадцяти-двадцяти двох (М. Стельмах); — Вже як я став парубком, дід показував мені те місце (скарбу) (І. Нечуй-Левицький); Молодики стояли осторонь від батьків, але думки в них були спільні (П. Кочура); Ой, дівчина-горлиця До козака горнеться (пісня); — Ну й даремно, — озвався шустрий, чорнявий хлопчина. — Я після десятирічки два роки попрацював на шахті в Горлівці (І. Цюпа); В голоблях гарцювали хлоп'яки (В. Дрозд); Виорати кінці ниви Михайлові допоміг сусідський парубчина, що в саду дерева обрізував (М. Томчаній); Коло Якового колодязя зібралась купка паруб'ят, а між ними Юрко і його давній приятель.., що служив разом з ним у одному полку (П. Куліш); Який тепер світ настав..; Сякий-такий парубчисько, Та й той до багачки (пісня); — Торгувать, шинкувать Буду чарочками, Танцювать та гулять Таки з паробками (Т. Шевченко); Замолоду, бувши парубікою, чумакував (Ганна Барвінок); Вибігла Маруся до потоку, скочила зі скелі — а легінь, точнісінько як тоді, стоїть перед нею і усміхається (Г. Хоткевич); — Ти, правда, хлопак справний, в боях авторитет здобув (О. Гончар); Де ти був, шугаю, з тими овечками? (Л. Первомайський).

ХОЛОСТЯ́К (неодружений чоловік), ПА́РУБОК, МОЛОДИ́К, НЕОДРУ́ЖЕНИЙ, НЕЖОНА́ТИЙ, КАВАЛЕ́Р заст., БУРЛА́КА заст.; ХЛО́ПЕЦЬ, МОЛОДЕ́ЦЬ, МОЛОДА́Н розм., ЛЕ́ГІНЬ діал. (неодружений молодий чоловік). Вчитель недавно приїхав у їхнє село, був холостяком, то мусив сам себе доглядати (Є. Гуцало); "Чи ти ж, — кажу, — парубок, чи удовець?" — "Моя жінка вмерла через рік, як мене батько оженив.." — каже він (І. Нечуй-Левицький); Дядько Тимоха пробував собі молодиком. Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися (Б. Грінченко); Гуртожиток для неодружених; Нежонатого не посилай у старости, бо як гарна дівчина — переб'є (прислів'я); Як це сталося, що вона пішла за нього, вічного наймита, старого парубка, бурлаку, що не має навіть власної хати, не то що землі — і досі не знає (М. Коцюбинський); Дорослі хлопці та дівчата з вереском і реготом обганяли санчата дітвори і навмисно падали купою в сніг (З. Тулуб); — От і заславсь молодець до дівчини; а в сватах пішли неабиякі люде (П. Куліш); Чумаченьку, козаченьку! Де ти, молодане? Чом на мене твоє око кареє не гляне (пісня); Не один легінь брав собі за жінку чорняву румунку (А. Хорунжий).