1. Словник української мови в 11 томах

молодець

МОЛОДЕ́ЦЬ, дця, ч.

1. Молода неодружена людина; парубок.

Ой удовець не молодець: всі норови знає, — ой він твоє біле личко із своїм зрівняє (Сл. Гр.);

— Писанка [Марія]. Та ще дітей немає ж, — як дівка. Ну, а Тихін же хворіє, от і найшла собі молодця (Головко, II, 1957, 69);

*Образно. — Місяцю-молодче, в мене краса дівоча, а в тебе — парубоча. Не дай свій вік здівувати та милування не зазнати, приверни його, Юрка, до мене… (Стельмах, І, 1962, 541);

*У порівн. — Бачиш, вуйку, танцюєш, як двадцятилітній молодець, а ти вже себе в діди записав (Мак., Вибр., 1954, 28).

2. також моло́дець; мн. моло́дці, нар.-поет. Статна здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду.

Старший староста і каже: — Ми є люди німецькії, а йдемо з землі турецької. Ми собі ловці, удалії молодці (Кв.-Осн., II, 1956, 56);

Жила та була собі на селі вдова старенька, а в тої вдови старенької та був собі син удалець, молодий молодець… (Вишня, І, 1956, 120);

А ще б краще ви зробили, Якби замість старого Та обрали молодого Завзятого молодця. Преславного запорожця Павла Кравченка-Наливайка (Шевч., II, 1963, 159);

Закувала та сива зозуля Рано-вранці на зорі, Ой заплакали хлопці-молодці. Гей, гей, та на чужині в неволі, в тюрмі… (Пісні та романси.., II, 1956, 183);

*У порівн. Підлабузнивсь до Горлиці Горобець, Наче справді запорозький молодець (Гл., Вибр., 1951, 52).

3. у знач. присудк. сл., розм. Уживається для висловлення похвали людині за відмінну роботу або за її позитивні якості.

— Молодець, Івась, молодець! — вихваляють батьки. — Змалку призвичайся свого захищати! (Мирний, IV, 1955, 245);

Михасеву статтю прочитав редактор і сказав — молодець! Від похвали він не чув під ногами землі (Чорн., Потік.., 1956, 396).

4. розм. Те саме, що моло́дчик 2.

Що й казать, на божому світі усього досхочу — не бракує теж і молодців-брехунів (Вовчок, VI, 1956, 260);

Від таких молодців можна всього чекати. В них інколи трапляються і свинцеві кастети (Руд., Остання шабля, 1959, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. молодець — молоде́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. молодець — Юнак, парубок, хлопець-молодець, жм. козак, с. зух, хват; (завзятець) сміливець, с. відчаяка, відчайдух; молодчага. Словник синонімів Караванського
  3. молодець — див. молодий; хлопець Словник синонімів Вусика
  4. молодець — [молодец'] -одз'ц'а, ор. -одзцем, м. (на) -одзцев'і /-лоудз'ц'у, кл. -оджчеи, мн. -лоудз'ц'і, -лоудз'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  5. молодець — -дця, ч. 1》 Молода неодружена людина; парубок. 2》 також молодець; мн. молодці, нар.-поет. Статна здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду. 3》 у знач. присудк. сл., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. молодець — Молодик, молодий, молоденький, молодесенький, хлопець, хлопчина, хлопчисько, хлопчик, хлопчак, хлопчатко, хлопча, хлопченя, хлопчичок, хлоп'я, хлоп'як, хлоп'ятко, хлоп'яточко, хлопійко, хлоп'яга, парубок, парубчак, парубча, парубійко, парубчисько, паруб'яга, леґінь, левенець, левенчок, див. отрок Словник чужослів Павло Штепа
  7. молодець — МОЛОДЕ́ЦЬ, дця́, ч. 1. Молода неодружена людина; парубок. Ой удовець не молодець: всі норови знає, – ой він твоє біле личко із своїм зрівняє (Сл. Б. Грінченка); – Писанка [Марія]. Та ще дітей немає ж, – як дівка. Словник української мови у 20 томах
  8. молодець — Всякий молодець на свій образець. Кожний думає про себе добре. Молодець проти овець, а проти молодця і сам, як вівця. Іронія про боягуза, який сміливий лише проти слабких. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. молодець — МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм. Словник синонімів української мови
  10. молодець — Молоде́ць, молодця́, -лодце́ві, -це́м, на -дці́, моло́дче! -лодці́, -дці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. молодець — Молодець, -дця́ м. 1) Юноша, парень. І рече: молодче, тобі глаголю, встань. Єв. Л. VII. 14. Ой удовець не молодець: всі норови знає, — ой він твоє біле личко із своїм зрівняє, ой він твою русу косу під ноги зобгає. н. п. Вдовець, чи молодець буде сужений?... Словник української мови Грінченка