1. Словник української мови у 20 томах

морочитися

МОРО́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм.

Займатися чимось клопітливим.

– А що це ти робиш, лисичко-сестричко? – Рибку їм. – Дай же й мені? – Отак! Я скільки морочилась, ловила та й віддай йому! Піди сам собі налови! (з казки);

Над ним [ділом] морочились [судді] трохи не тиждень цілий (Є. Гребінка);

– Довго морочилися конструктори, щоб зменшити вагу верстата і збільшити діаметр оброблюваної деталі, і таки збільшили! (із журн.);

// Довго поратися біля когось, чогось.

А мені того не хочеться, – Коло старого морочиться (П. Чубинський);

Побачив Барабаш, що тракторист біля трактора морочиться, підійшов, спитав, що трапилось (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. морочитися — моро́читися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. морочитися — Мати клопіт, сушити голову; (коло чого) поратися, морокуватися, жм. розводитися з чим. Словник синонімів Караванського
  3. морочитися — див. баритися; думати Словник синонімів Вусика
  4. морочитися — [морочиетиес'а] -чус'а, -чиес':а, -чиец':а, -чац':а; нак. -оц':а, -очтеис'а Орфоепічний словник української мови
  5. морочитися — -чуся, -чишся, недок., розм. Займатися чимось клопітливим. || Довго поратися біля когось, чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. морочитися — (аж) у голові́ моро́читься від чого і без додатка. Виникає стан запаморочення у когось (перев. від сильної дії, впливу чого-небудь). Хто ж видав, насадити таку силу сих лелій, та ще й білих!... Фразеологічний словник української мови
  7. морочитися — ВОЗИ́ТИСЯ розм. (займатися чимсь клопітним, що вимагає багато часу), ВОВТУ́ЗИТИСЯ розм., ДОВБА́ТИСЯ, ДОВБТИ́СЯ розм., КОПА́ТИСЯ розм., ДЛУ́БАТИСЯ розм., ПО́РПАТИСЯ розм., ПО́РПЛИТИСЯ розм., ПО́РПЛЯТИСЯ розм., МОРО́ЧИТИСЯ розм., ВОЛОВО́ДИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  8. морочитися — МОРО́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Займатися чимось клопітливим. — А що це ти робиш, лисичко-сестричко? — Рибку їм. — Дай же й мені? — Отак! Я скільки морочилась, ловила та й віддай йому! Піди сам собі налови! (Укр.. Словник української мови в 11 томах
  9. морочитися — Моро́читися, -чуся, -чишся гл. 1) Кружиться (о головѣ). Чогось моя головонька морочиться. Чуб. V. 71. 2) Хлопотать, возиться. Морочивсь, морочивсь, нічого не вдіє. Драг. Страх 2 мені не хочеться з старим дідом морочиться. Шевч. 159. Словник української мови Грінченка