1. Фразеологічний словник української мови

морочитися

(аж) у голові́ моро́читься від чого і без додатка. Виникає стан запаморочення у когось (перев. від сильної дії, впливу чого-небудь). Хто ж видав, насадити таку силу сих лелій, та ще й білих! А пахнуть як, аж в голові морочиться, жадної делікатності нема в тих квітках (Леся Українка); Аж у голові морочилось від утоми (З усн. мови).

голова́ кру́титься (моро́читься, па́морочиться, макі́триться і т. ін.) / закрути́лася (заморо́чилась, запа́морочилася, замакі́трилася і т. ін.) чия, у кого, кому і без додатка. 1. Кого-небудь охоплює стан, при якому все ніби хитається. В глибоких ямах, серед задухи й смороду, од яких крутиться голова, працюють… тисячі робітників (М. Коцюбинський); На рундуку у неї голова закрутилася, ув очах потемніло і.., як сніп, вона повалилася додолу (Панас Мирний); Глянув (Улас) униз, і в його голова заморочилась (І. Нечуй-Левицький); Здавалось, хвилина — і голова йому запаморочиться, він упаде під людські ноги (Ю. Збанацький); Я ж уроки вчив, аж голова замакітрилась (О. Донченко). 2. Хто-небудь розгублений, приголомшений чимось (сильними враженнями або численними справами, турботами тощо), не знає, що робити, як діяти. У всій його постаті вчувалася впевненість бувалого вояки, котрому за найтяжчої скрути не паморочиться голова (Ю. Бедзик); — І все про електрику та механіку торохтіли. І так всю дорогу, аж голова в мене замакітрилась (В. Добровольський)

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. морочитися — моро́читися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. морочитися — Мати клопіт, сушити голову; (коло чого) поратися, морокуватися, жм. розводитися з чим. Словник синонімів Караванського
  3. морочитися — див. баритися; думати Словник синонімів Вусика
  4. морочитися — [морочиетиес'а] -чус'а, -чиес':а, -чиец':а, -чац':а; нак. -оц':а, -очтеис'а Орфоепічний словник української мови
  5. морочитися — -чуся, -чишся, недок., розм. Займатися чимось клопітливим. || Довго поратися біля когось, чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. морочитися — МОРО́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Займатися чимось клопітливим. – А що це ти робиш, лисичко-сестричко? – Рибку їм. – Дай же й мені? – Отак! Я скільки морочилась, ловила та й віддай йому! Піди сам собі налови!... Словник української мови у 20 томах
  7. морочитися — ВОЗИ́ТИСЯ розм. (займатися чимсь клопітним, що вимагає багато часу), ВОВТУ́ЗИТИСЯ розм., ДОВБА́ТИСЯ, ДОВБТИ́СЯ розм., КОПА́ТИСЯ розм., ДЛУ́БАТИСЯ розм., ПО́РПАТИСЯ розм., ПО́РПЛИТИСЯ розм., ПО́РПЛЯТИСЯ розм., МОРО́ЧИТИСЯ розм., ВОЛОВО́ДИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  8. морочитися — МОРО́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Займатися чимось клопітливим. — А що це ти робиш, лисичко-сестричко? — Рибку їм. — Дай же й мені? — Отак! Я скільки морочилась, ловила та й віддай йому! Піди сам собі налови! (Укр.. Словник української мови в 11 томах
  9. морочитися — Моро́читися, -чуся, -чишся гл. 1) Кружиться (о головѣ). Чогось моя головонька морочиться. Чуб. V. 71. 2) Хлопотать, возиться. Морочивсь, морочивсь, нічого не вдіє. Драг. Страх 2 мені не хочеться з старим дідом морочиться. Шевч. 159. Словник української мови Грінченка