1. Словник української мови у 20 томах

мужичище

МУЖИЧИ́ЩЕ, а, ч., зневажл.

Збільш. до мужи́к 1–3.

– І говорив же [писар], і приказував, щоб не лізли сюди до мене ввечері! Ні, таки лізуть, мов ті свині, оці мужичища!.. (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мужичище — мужичи́ще іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. мужичище — -а, ч., заст., зневажл. Збільш. до мужик 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мужичище — МУЖИЧИ́ЩЕ, а, ч., дорев., зневажл. Збільш. до мужи́к 1 — 3. — І говорив же [писар], і приказував, щоб не лізли сюди до мене ввечері! Ні, таки лізуть, мов ті свині, оці мужичища!.. (Н.-Лев., IV, 1956, 158). Словник української мови в 11 томах
  4. мужичище — Мужичище, -ща м. ув. отъ мужик. Словник української мови Грінченка