муфтій
МУ́ФТІЙ, я, ч.
Вища духовна особа в мусульман, тлумач Корану.
Інші як найвищу милість сприймали право цілувати полу його одягу або рукав, тільки великий муфтій був удостоєний честі цілувати комір падишаха (П. Загребельний);
На території Татарії, Башкирії, в Криму та Оренбурзькому краї було утворено два духовних управління на чолі з муфтієм, що мали свої канцелярії, штатних мулл, кадіїв і ефендіїв. Їх діяльність чітко регламентувалася (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- муфтій — му́фтій іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- муфтій — -я, ч. 1》 Мусульманський богослов-правознавець у країнах Сходу, якому надано право розв'язувати спірні питання. 2》 Титул представника вищого мусульманського духівництва, що відповідає у християнстві титулу єпископа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- муфтій — му́фтій (араб. муфті – той, хто визначає) 1. Мусульманський богослов-правознавець у країнах зарубіжного Сходу, якому надано право розв’язувати спірні богословсько-юридичні питання. 2. Титул представника вищого мусульманського духівництва, який відповідає в християнстві титулу єпископа. Словник іншомовних слів Мельничука