мученик
МУ́ЧЕНИК, а, ч.
1. Той, хто переносить або переніс муки, випробування.
Привітай же в своїй славі І мою убогу Лепту – думу немудрую Про чеха святого, Великого мученика, Про славного Гуса! (Т. Шевченко);
Встануть мученики-браття. Встануть сестри, як живі... (П. Грабовський);
Руставелі заслужив славу мученика, якого терзали вороги його за обстоювання нових прогресивних ідей свого часу (П. Тичина);
* У порівн. [Гаврило:] Прив'язали [козаки] до стовпа, як мученика, зібралась братія запорізька дивитись, як будуть чортів киями вибивати з мого тіла грішного (О. Корнійчук).
2. Канонізований церквою святий, що зазнав мук за віру.
Лукія зраділа. Вона давно вже не читала житій святих, а ось у цьому книгосховищі, напевне, є книжки про всіх святих мучеників... (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- мученик — му́ченик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- мученик — Страдник, стражденник, страждальник. Словник синонімів Караванського
- мученик — див. нещасливий Словник синонімів Вусика
- мученик — [мучеиниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- мученик — Так називали людей, які своєю кров'ю нібито засвідчували істинність християнської віри. У переносному значенні – людина, яка зазнала багато мук, страждань. Словник крилатих висловів
- мученик — -а, ч. 1》 Той, хто переносить або переніс муки, випробування. 2》 Канонізований церквою святий, що зазнав мук за віру. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мученик — МУ́ЧЕНИК (той, хто зазнає або зазнав мук, випробувань), СТРА́ДНИК, СТРАЖДА́ЛЬНИК, СТРАЖДА́ЛЕЦЬ. Сагайдачний раптом виріс в його очах, перетворився на казкового велетня, героя, мученика і страдника за свій обов'язок (З. Словник синонімів української мови
- мученик — Му́ченик, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мученик — МУ́ЧЕНИК, а, ч. 1. Той, хто переносить або переніс муки, випробування. Привітай же в своїй славі І мою убогу Лепту — думу немудрую Про чеха святого. Великого мученика, Про славного Гуса! (Шевч., І, 1951, 264); Встануть мученики-браття. Словник української мови в 11 томах
- мученик — Мученик, -ка м. Мученикъ. Щоб роскрились високі могили перед вашими очима, щоб ви роспитали мучеників: кого, коли й за що роспинали. Шевч. 216. Словник української мови Грінченка