мізинець
МІЗИ́НЕЦЬ, нця, ч.
1. П'ятий, найкоротший палець на руці або нозі.
Ватя поодставляла мізинці. Малесенькі мізинці стирчали, золоті персні з камінцями блищали (І. Нечуй-Левицький);
Говорячи, Слинько витягував руку, а другою, широко розмахуючись, відкладав на першій пальці, починаючи з мізинця... (Ю. Шовкопляс).
2. розм. Найменша дитина в сім'ї.
Соломон, його мізинець, Був найрозумніший (С. Руданський).
(1) З мізи́нець – дуже малий.
У Чорному морі мешкала рибка піщанка – маленька, з мізинець у довжину, тоненька, срібляста стрічечка (з наук.-попул. літ.);
(2) На мізи́нець – мала частка чого-небудь.
Та надивився і наслухався вже стільки, що інший сотню років проживе, а й на мізинець мого не побаче (В. Логвиненко).
◇ (3) І (ні) на мізи́нець, із заперечними дієсл. – дуже мало, трохи.
– Інший сотню років проживе, а й на мізинець мого не побаче [не побачить] (О. Левада);
Ні на мізи́нчик.
Ні на мізинчик не збреше (з усн. мови);
[На́віть] му́хи не зачепи́ти [мізи́нцем] див. зачіпа́ти;
Не ва́ртий (не варт) [і] ні́гтя (мізи́нця) див. ва́ртий;
(4) Одни́м мізи́нцем, з дієсл., жарт. – без затрати зусиль, дуже легко.
Вона ж розсипає тюрми, сказати б, – одним мізинцем, І сіє червоні квіти на чорних губах неволь (А. Малишко).
Значення в інших словниках
- мізинець — мізи́нець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- мізинець — -нця, ч. 1》 П'ятий, найкоротший палець на руці або нозі. 2》 розм. Найменша дитина в сім'ї. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мізинець — і (ні) на мізи́нець, із заперечними дієсл. Дуже мало, трохи. Інший сотню років проживе, а й на мізинець мого не побаче (не побачить) (О. Левада). ні на мізи́нчик. Ні на мізинчик не збреше (З усн. мови). (на́віть) му́хи не заче́пить (мізи́нцем). Фразеологічний словник української мови
- мізинець — МІЗИ́НЕЦЬ (п'ятий, найкоротший палець на руці, нозі), МІЗИ́ННИЙ ПА́ЛЕЦЬ, МІЗИ́НОК розм. Ватя поодставляла мізинці. Малесенькі мізинці стирчали, золоті персні з камінцями блищали (І. Словник синонімів української мови
- мізинець — Мізи́нець, -нця; -зи́нці, -нців (із стар. мƀзинець) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мізинець — МІЗИ́НЕЦЬ, нця, ч. 1. П’ятий, найкоротший палець на руці або нозі. Ватя поодставляла мізинці. Малесенькі мізинці стирчали, золоті персні з камінцями блищали (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах