1. Фразеологічний словник української мови

мізинець

і (ні) на мізи́нець, із заперечними дієсл. Дуже мало, трохи. Інший сотню років проживе, а й на мізинець мого не побаче (не побачить) (О. Левада). ні на мізи́нчик. Ні на мізинчик не збреше (З усн. мови).

(на́віть) му́хи не заче́пить (мізи́нцем). Не завдасть нікому ні найменшої шкоди, неприємності, образи. За свій вік я навіть мухи не зачепив мізинцем (В. Логвиненко); Чудова людина. Роботу веде, як по нотах. Акуратист. А тихий — мухи не зачепить (А. Крижанівський).

не ва́ртий (не варт) (і) ні́гтя (мізи́нця) чийого, кого. Нікчемний, набагато гірший порівняно з іншим, недостойний кого-небудь. (Ганна:) Ховатимеш очі від людей та щоразу оглядатимешся, щоб яка-небудь мерзота, котра не варта твого нігтя, не осоромила тебе привселюдно! (М. Кропивницький); Хіба вона (Нюра) варта Ясногорської? Мізинця не варта... Ми з вогню не вилазимо, а Нюра наша більше за кавалерами бігає... (О. Гончар); — Кому ноги миєш? Якомусь босяку? Та він твого мізинця не вартий! (І. Григурко).

одни́м мізи́нцем, з дієсл., жарт. Без затрати зусиль, дуже легко. Вона ж розсипає тюрми, сказати б,— одним мізинцем, І сіє червоні квіти на чорних губах неволь (А. Малишко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мізинець — мізи́нець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мізинець — -нця, ч. 1》 П'ятий, найкоротший палець на руці або нозі. 2》 розм. Найменша дитина в сім'ї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мізинець — МІЗИ́НЕЦЬ, нця, ч. 1. П'ятий, найкоротший палець на руці або нозі. Ватя поодставляла мізинці. Малесенькі мізинці стирчали, золоті персні з камінцями блищали (І. Словник української мови у 20 томах
  4. мізинець — МІЗИ́НЕЦЬ (п'ятий, найкоротший палець на руці, нозі), МІЗИ́ННИЙ ПА́ЛЕЦЬ, МІЗИ́НОК розм. Ватя поодставляла мізинці. Малесенькі мізинці стирчали, золоті персні з камінцями блищали (І. Словник синонімів української мови
  5. мізинець — Мізи́нець, -нця; -зи́нці, -нців (із стар. мƀзинець) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мізинець — МІЗИ́НЕЦЬ, нця, ч. 1. П’ятий, найкоротший палець на руці або нозі. Ватя поодставляла мізинці. Малесенькі мізинці стирчали, золоті персні з камінцями блищали (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах