мізинець
мізи́нець
-нця, ч.
1》 П'ятий, найкоротший палець на руці або нозі.
2》 розм. Найменша дитина в сім'ї.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мізинець — мізи́нець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- мізинець — МІЗИ́НЕЦЬ, нця, ч. 1. П'ятий, найкоротший палець на руці або нозі. Ватя поодставляла мізинці. Малесенькі мізинці стирчали, золоті персні з камінцями блищали (І. Словник української мови у 20 томах
- мізинець — і (ні) на мізи́нець, із заперечними дієсл. Дуже мало, трохи. Інший сотню років проживе, а й на мізинець мого не побаче (не побачить) (О. Левада). ні на мізи́нчик. Ні на мізинчик не збреше (З усн. мови). (на́віть) му́хи не заче́пить (мізи́нцем). Фразеологічний словник української мови
- мізинець — МІЗИ́НЕЦЬ (п'ятий, найкоротший палець на руці, нозі), МІЗИ́ННИЙ ПА́ЛЕЦЬ, МІЗИ́НОК розм. Ватя поодставляла мізинці. Малесенькі мізинці стирчали, золоті персні з камінцями блищали (І. Словник синонімів української мови
- мізинець — Мізи́нець, -нця; -зи́нці, -нців (із стар. мƀзинець) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мізинець — МІЗИ́НЕЦЬ, нця, ч. 1. П’ятий, найкоротший палець на руці або нозі. Ватя поодставляла мізинці. Малесенькі мізинці стирчали, золоті персні з камінцями блищали (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах