міцний

МІЦНИ́Й, а́, е́.

1. Який важко піддається руйнуванню, псуванню (важко ламається, б'ється, рветься і т. ін.).

Стіни [башти] неначе будовані з криці .. Щільні віконниці, склеп кам'яний, Засов висить над дверима міцний (П. Грабовський);

Черниш все ще не досягнув гребеня. Тонкий, міцний канат, що спускався від нього, вже кінчився, і його мусили доточувати (О. Гончар);

Мариновані гриби і солоні огірки повинні бути міцними і пружними (з наук.-попул. літ.);

// Який не можна порушити, зруйнувати; який довго існує, триває, тримається.

Говорячи про внутрісімейні відносини бойківського населення, слід підкреслити винятково міцні зв'язки між членами сім'ї, родини (з наук. літ.);

Шляхом зіставлень діалектних особливостей учнів з літературною мовою вчитель домагається глибшого, а головне більш свідомого і міцного засвоєння норм літературної мови (з наук. літ.).

2. Фізично витривалий, сильний, дужий.

Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (Марко Вовчок);

Шумейко, міцний дід років 60-ти, майструє за столом модель парусного судна (І. Кочерга);

Особливу симпатію викликав шкутильгаючий коник Черниша. Міцний, як качан, сумирний, з густою чуприною на лобі, він дозволяв дітям бавитися з ним, лазити попід черевом (О. Гончар);

// Який має велику силу або свідчить про неї (про частини організму людини або тварини).

Міцнії руки спинили віз (Марко Вовчок);

Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (М. Коцюбинський);

Він [науковий діяч] повинен бути фізично міцний, щоб витримати вагу наукової праці, бо вона виснажує організм, як ніяка інша (В. Підмогильний);

// Звучний, сильний (про голос).

Далеко розносилися їх [бабів] міцні, на простори раховані голоси (Г. Хоткевич);

Міцний, як самосад, бас [Ілька] набирав оксамитових тонів, підтримуючи тонкоголосся (А. Крижанівський).

3. перен. Духовно сильний; стійкий, непохитний.

Натура його не була міцна, завзята (Панас Мирний);

Він не був непохитний, міцний, як той дуб. Душа його була мов у пропасниці. Він був кволий (О. Довженко);

Добре, що Артем мужик міцний, – не дуже піддається цій хворобі [страхові] (А. Головко);

// розм. Який має ґрунтовні знання з чого-небудь.

Хто міцний у рідній мові, той не твердий у батьківській вірі. Хто рідну мову забуває, той байдужий до свого народу (І. Огієнко).

4. Такий, якому можна вірити; твердий, надійний.

Слова [у Прокопа] були міцні та повні, наче добре зерно (М. Коцюбинський);

Твердохліб зупинився вражений. Де ж Сміливець? Завжди таке міцне слово в нього, а сьогодні підвів (А. Хижняк);

// Який досяг високого ступеня вияву; глибокий (про почуття, сон і т. ін.).

Чехов здавна увійшов у моє серце, як міцна й незгасна любов (М. Рильський);

Осавула лежав на спині і спав міцним сном, аж рота роззявив і вищирив зуби (І. Нечуй-Левицький);

Спи, дитятко, сном міцним! (М. Рильський).

5. Який діє з великою силою; дошкульний (про вітер, мороз і т. ін.).

Міцний вітер подув від заходу, потряс вікнами хат (Н. Кобринська);

Міцний мороз пробирав аж до кісток (Я. Качура);

// Який робиться з силою.

– Видужуй, Володю, – торкнув [Ткач] забинтовану руку Рязанцева, погладив її ніжно замість міцного потиску і вийшов з палати (І. Цюпа);

В голові безперервно гуло, дзвонило, як після міцного, але не болючого удару (О. Гончар).

6. Який містить у собі велику кількість розчинених речовин; насичений.

Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М. Коцюбинський);

– Я вмію зварити маленьку чашку турецької кави – міцної й гіркої, як гірка солодкість життя (Ю. Яновський);

// З великою концентрацією діючих речовин.

Міцна горілка запекла в роті, як огонь (І. Нечуй-Левицький);

Свіжа, студена, гостра на смак, вона [мінеральна вода] забивала дух своєю міцною приємною різкістю (О. Гончар);

А каторжний тютюн такий міцний та густий (М. Стельмах);

// Різкий, терпкий (запах, а також що-небудь, що має такий запах).

На вікні мороз, і аромат вербени здається не таким солодким і міцним (В. Сосюра);

Десь з невидимих душників просочується міцний дух влежаної дубівки (М. Стельмах).

7. розм. З великим достатком; заможний.

– Даремно нарікаєш на Прокопа. Він – міцний хазяїн (М. Руденко);

Економічно міцне господарство.