м'яти

М'Я́ТИ, мну, мнеш, недок.

1. що. Тиснути, стискати.

Іванові руки безперестанку мнуть тепле овече вим'я, одтягають дійки, а по руках в нього тече молоко (М. Коцюбинський);

// Стискаючи, згинаючи, робити м'яким; розминати.

Дужі кожум'яки сиділи під дашками ґанків на вулицях і м'яли своїми міцними руками волові шкури (О. Довженко);

// Розтираючи, перетворювати в м'яку масу.

– Піти лишень покурити, – мнучи тютюн у жмені.., каже він (Панас Мирний);

Жінка .. в маленькій ступці пшоно мне – на борщ (А. Головко).

2. що. Виминати кострицю з конопель, льону ногами.

Микола стояв коло лежанки й м'яв ногами коноплі (І. Нечуй-Левицький).

3. що. Торкаючись чогось, сідаючи або лягаючи на щось, робити його нерівним, зім'ятим.

Навколо зеленню одягнуті гаї; Виспівують дзвінкі, чудові солов'ї; Мені ж не м'ять трави, не бачить вас, лани..! (П. Грабовський);

Левко кілька разів припрошував, щоб дівчина сіла на санчата, але вона віднікувалась, .. не хотілося м'яти нову спідницю (М. Стельмах);

// Бгати, скручувати щось.

Стоїть [Дженні], мне рубчик з фартушка, засоромлена (Леся Українка);

Адвокат .. став судорожно м'яти папір у руках (Л. Мартович);

Він ніяково м'яв капелюха, не знав куди його подіти (О. Копиленко).

4. кого, розм. Сильно штовхати, бити, до болю стискати.

Вже не попадайсь їм [парубкам] на дорозі ніхто: .. усякого прямо лавою і пруть, і мнуть, і з ніг валяють (Г. Квітка-Основ'яненко);

Мені пощастило одскочити набік, а Сева схватили [схопили] і почали м'яти рибалки (Ю. Яновський).

5. що, перен., розм. Нерішуче, повільно говорити.

– Треба хліба, треба й до хліба, треба й сього, треба й того, – м'яв слово по слову женихів батько (І. Нечуй-Левицький);

Мне язиком, неначе баба лемішку в макітрі тре (прислів'я).

◇ (1) Не м'я́ти трави́ кому – уже не довго жити комусь, хтось помирає, скоро помре.

Навколо зеленню одягнуті гаї; Виспівують дзвінкі, чудові солов'ї; Мені ж не м'ять трави, не бачить вас, лани. О, як не хочеться так рано до труни! (П. Грабовський);

Пом'я́ти / м'я́ти боки́ (ре́бра) див. пом'я́ти;

(2) Ханьки́ м'я́ти, жарт.:

а) нічого не робити; гуляти, ледарювати.

– Треба діло робити, а не ханьки мняти [м'яти] (Г. Квітка-Основ'яненко);

Хома Прищепа, лукаво стрельнувши очима, сказав: – Та що це я ханьки мну, так наче діла немає? (Є. Гуцало);

// відпочивати.

Йому б тільки на лавці ханьки м'яти (Сл. Б. Грінченка);

– Нехай відпочине після такої бані. Нехай тепер ханьки мне, ми ще доберемося до неї (Г. Квітка-Основ'яненко);

б) гаяти час, зволікати з чимсь; не квапитися.

– Молода з дружками давно жде, а вони тут ханьки мнуть (Г. Квітка-Основ'яненко);

Сидять .. на Чортомлику та з нудьги ханьки мнуть (Д. Мордовець);

в) (біля кого – чого, де) перебувати біля кого-, чого-небудь, десь.

– Та й тобі, Олексію, чого тут ханьки м'яти? Вже вона [Уляна] мов просватана; відрізана скиба. Шукай собі другу... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Коло Галиної хвіртки щось двоє ханьки мне, рукавами затуляється (С. Васильченко);

// домагатися чиєїсь прихильності.

Софрон, дивіться, почав ханьки м'яти біля якихось есерів (Ю. Смолич);

г) (за ким) виявляти особливу увагу, приязнь, залицятися до когось; упадати за кимось.

[Хівря:] Там ще у нас новина. Кажуть, що нібито Павло за Варкою Гупаленковою почав ханьки мняти [м'яти]?.. (М. Кропивницький);

[Полковник:] За дочкою полковника почав ханьки мняти [м'яти]?.. (М. Кропивницький).