м'яти

М'Я́ТИ (стискаючи, деформувати, робити м'яким, перетворювати в м'яку масу); РОЗМИНА́ТИ (робити м'яким); ПРОМИНА́ТИ (дуже добре); ЖМА́КАТИ, ЖМАКУВА́ТИ, ЖУ́ЖМИТИ розм. (захоплюючи, здавлюючи щось, деформувати його); ПІДМИНА́ТИ (притискаючи, згинаючи чимсь важким); ПРИМИНА́ТИ (трохи); БГА́ТИ, МЕ́РВИТИ діал. (стискаючи в руках, скручуючи щось); ТЕРЕБИ́ТИ розм., ТЕРМОСИ́ТИ (ТЕРМОСУВА́ТИ) розм. (перебираючи пальцями). — Док.: зім'я́ти, пом'я́ти, розім'я́ти, пром'я́ти, пожма́кати, зіжма́кати (зжма́кати), пожмакува́ти, зжу́жмити, підім'я́ти, прим'я́ти, зібга́ти, побга́ти. Данько взяв із горнятка відталу грудку і, розглядаючи, поволі став м'яти, розминати її в пальцях (О. Гончар); Вона дуже хвилювалася, жмакала клаптик паперу в руках, боязно поглядала в зал (М. Чабанівський); .- Щасти вам доля, хлопці. Не забувайте моєї господи. Як нема моїх синочків, хоч на чужих подивлюся. — І, низько нахиливши голову, пішла до хати, жмакуючи рукавом підібраний хвартух (М. Стельмах); Він ішов швидко, підминаючи ногами шорстке бадилля кукурудзи (М. Чабанівський); Олександра подалась на два ступені наперед і вклонилась старшині, бгаючи в руках червону хусточку (М. Коцюбинський); — Мудрий Федір Йосипович.. Все на нас покладає. — Звичайно, звичайно... На кого ж більше, — розгублено промимрив Сіренко, нервово мервлячи свою ріденьку борідку (М. Ю. Тарнавський); Аркадій Петрович теребив в руці серветку (М. Коцюбинський); Стяг (Івонька) свою облуплену шапку з голови й, термосячи її в руках, став жалібно просити (Грицько Григоренко).

ТІПА́ТИ (очищати волокно конопель льону тощо від костриці), ТЕ́РТИ, ОБТІ́ПУВАТИ, БИ́ТИ, М'Я́ТИ (виминаючи кострицю). — Док.: потіпа́ти, поте́рти, обтіпа́ти, обім'я́ти. Молодиці на сонці били на бительнях і тіпали коноплі (І. Нечуй-Левицький); Мамко моя солодкая, біду я вчинила: Усі жінки труть коноплі, я ще не мочила (коломийка); Отара суне помалу, викрикує: то "бе-е", то "ме-е"! — кахикає, як зимою старі баби на печах, коли почнуть прядиво м'яти... (Панас Мирний).

ШТОВХА́ТИ (короткими різкими рухами торкатися когось, чогось, відпихати від себе), ШТОВХА́ТИСЯ, ПХА́ТИ, ПХА́ТИСЯ, ШТУ́РХАТИ розм., ШТУ́РХАТИСЯ розм., ШТУРЛЯ́ТИ розм., ПОПИХА́ТИ розм., ПІДПИХА́ТИ розм., ТО́РСАТИ розм., ТУ́ЗАТИ розм., ТУСА́ТИ розм., СТУ́САТИ розм., СТУСУВА́ТИ розм., ТУРЛЯ́ТИ розм., ТИ́ЦЯТИ розм., ТИ́ЦЬКАТИ розм., ШТУ́РКАТИ діал., ШТО́РХАТИ діал., ТРУЧА́ТИ діал., ПОТРУ́ЧУВАТИ (ПОТРУЧА́ТИ) діал.; КО́ПАТИ (ногою); М'Я́ТИ розм. (сильно, до болю); ПІДШТО́ВХУВАТИ, ТОРКА́ТИ (злегка). Бородань зав'язує тобі очі світлонепроникною хустиною і тоді штовхає тебе у спину чимось дуже твердим (Ю. Андрухович); — Яка це зануда штовхається? — засопів у темряві парубійко, підводячи голову (Григорій Тютюнник); З місця на місце переходять (дівчата), та одна одну пха, то буцім спотикаються (Г. Квітка-Основ'яненко); Молодиця скочила; дяк не здержав, поточився, впав; молодиця зверху... Другі позскакували з санчат, та й собі туди, пхаються, падають (Панас Мирний); Ларько почув, як хтось штурхає його києм у спину (С. Васильченко); — А ти що таке? Ще й штурхається! — Я ваш пан (Панас Мирний); Одні тислися до стола, другі від стола, Євгенія попихали в стиску сюди і туди (І. Франко); — Іди вже, іч, лукаве, — заметушилася Орися, підпихаючи телятко, яке раптом затялося і не хотіло переступати порога (Григорій Тютюнник); Торсав (Сивоок), бив Какору по жирних щоках, штурляв у груди, аж тому повернулася свідомість (П. Загребельний); Малого більший тузає й тусає — Правдиве це і вічне, як трава (Д. Павличко); Щойно прокинувшись удосвіта, Мартоха стусала мене ліктем у бік (Є. Гуцало); Зрадівши зустрічі, хлоп'яки стусують один одного (К. Гордієнко); Ривкими холодними струменями турляв (козаків) у спину "кримчак" (вітер) (С. Добровольський); — Не хропіть так, піч завалиться! — крикнула Лесиха, штуркаючи діда в бік (І. Франко); Скільки-то разів вже він шторхав і спробував стіни муровані й стелю низьку (Марко Вовчок); Я легенько тручаю її в бік (В. Речмедін); Мене потручували, мені ставали на ногах (І. Франко); — Купив (батько) коня такого, що копає й кусає (Лесь Мартович); Мені пощастило одскочити набік, а Сева схватили і почали м'яти рибалки (Ю. Яновський); Видно, люблять сю дівчину усі — так ласкаво до неї усміхаються, так приязно підштовхують (Г. Хоткевич); (Любов:) Тьотю Ліпо, вийдіть, зробіть се для мене. (Торкає їй плече, немов віддаляє) (Леся Українка). — Пор. 2. би́ти.