м'ятий
М'Я́ТИЙ, а, е.
1. Який зім'явся, став пом'ятим.
І знову м'ятий розгортає лист Сошенко – і на контури Сатурна уважно дивиться (М. Рильський);
В плащі, який не кидається [не впадає]в очі, У капелюсі, м'ятому, старому, Вапцаров сам виходить серед ночі Із потайного і глухого дому (П. Воронько);
Схили [даху] вкривали .. зв'язками м'ятої соломи (з наук. літ.).
2. Перетворений у м'яку масу чавленням.
У великій мисці парувала м'ята картопля (Л. Первомайський);
М'яті ягоди.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- м'ятий — м'я́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- м'ятий — див. зім'ятий Словник синонімів Вусика
- м'ятий — -а, -е. 1》 Який зім'явся, став зім'ятим. 2》 Перетворений у м'яку масу чавленням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- м'ятий — ЗІМ'Я́ТИЙ прикм. (який зім'явся чи якого зім'яли), ПОМ'Я́ТИЙ, М'Я́ТИЙ, ПО́БГАНИЙ, ЗЖМА́КАНИЙ (ЗІЖМА́КАНИЙ) розм., ПОЖМА́КАНИЙ розм., ЗАЖМА́КАНИЙ розм., ПОЖМАКО́ВАНИЙ рідко. Ольга взяла зім'ятий і брудний лист (Я. Словник синонімів української мови