наближати

НАБЛИЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше НАБЛИ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБЛИ́ЗИТИ, и́жу, и́зиш, док.

1. що. Присувати, приставляти, переміщати і т. ін. на ближчу відстань до кого-, чого-небудь.

Святослав підводиться на лікті, – наближає голову до Асмуса (С. Скляренко);

Герман ще раз похилився до стіни, з якої йшов той газ, ще раз наблизив до неї лампу (І. Франко);

Доронін, глянувши спідлоба на Сотника, помітив, як той кліпнув очима, неначе йому до самих зіниць хтось наблизив два гострих вістря (М. Руденко);

// Розташовувати, розміщувати близько або ближче до чого-небудь.

Бавовник – культура трудомістка, а тому посіви його бажано наближати до населених пунктів (з наук. літ.);

// перен. Робити близьким до інтересів, потреб, завдань і т. ін. кого-, чого-небудь.

Необхідно наближати діяльність наукових закладів до виробництва (із журн.).

2. що, перен. Прискорювати настання, здійснення чого-небудь.

Треба дбати за народну справу. Швидше всім прокинутись від сну, Одігнать минувшину криваву, Наближать годиноньку ясну! (П. Грабовський);

В земних пластах шахтар, учений в кабінеті, наближуйте прихід прекрасної пори (В. Сосюра);

// кого. Вести кого-небудь до швидкого досягнення чого-небудь.

Він же пройшов уже такий тяжкий іспит, і ще живий, і навіть вийшов на рівну й певну лінію, яка вже так реально наближала його до мети (І. Багряний).

3. кого, що, перен. Робити подібним до когось, чогось, схожим з ким-, чим-небудь.

Василь Опанасович і своїх зусиль докладав, щоб наблизити Машу до вимріяного ним образу своєї коханої (О. Полторацький);

Кращими кормами, що дають можливість наблизити годівлю корів узимку до літньої годівлі, є силос, коренебульбоплоди і плоди баштанних культур (з наук. літ.).

4. рідко. Те саме, що наближа́тися 1.

Марко к дому наближає – Встала курява над шляхом (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наближати — наближа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наближати — Зближати; (речі на площині) присувати; (подію) прискорювати; Р. наближатися; наближувати; д-о НАБЛИЖАТИСЯ, (до чого) зближатися, зближуватися, щораз ближчати, доступатися, добігати чого, о. стояти на порозі чого, (до землі) припадати; (- дату) надходити; (- смерть) бути за плечима; наближуватися. Словник синонімів Караванського
  3. наближати — -аю, -аєш і рідше наближувати, -ую, -уєш, недок., наблизити, -ижу, -изиш, док. 1》 перех. Присувати, переміщати на ближчу віддаль до кого-, чого-небудь. || Розташовувати, розміщувати близько чи ближче до чого-небудь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наближати — ПРИСКО́РЮВАТИ (збільшувати швидкість якоїсь дії, процесу; робити коротшими проміжки між окремими етапами, моментами чогось), ПРИШВИ́ДШУВАТИ, ФОРСУВА́ТИ, ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ) розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм. рідше, ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. наближати — Наближа́ти, -жа́ю, -жа́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. наближати — НАБЛИЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше НАБЛИ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБЛИ́ЗИТИ, и́жу, и́зиш, док. 1. перех. Присувати, переміщати на ближчу віддаль до кого-, чого-небудь. Святослав підводиться на лікті, — наближає голову до Асмуса (Скл. Словник української мови в 11 томах
  7. наближати — Наближа́ти, -жа́ю, -єш сов. в. наблизити, -жу, -виш, гл. Приближать, приблизить. Словник української мови Грінченка