наволочений

НАВОЛО́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до наволочи́ти.

Онде й стежка, й могилка! онде й гілка наволочена! ген-ген горить свічка! (Леся Українка);

// у знач. прикм.

Князь у супроводі старшої дружини рушив угору Боричевим узвозом, над ними маяли наволочені барвисті стяги всіх земель Русі, дзвеніли цимбали (С. Скляренко);

Ми з Владеком повинні були тачками відвозити до яру залізний брухт по вузеньких дошках, прокладених в наволоченій глейкуватій землі (І. Муратов).