навік
НАВІ́К, присл.
1. Те саме, що наві́ки.
Минають місяці, – село Навік замовкло, Оніміло (Т. Шевченко);
Хутко прийде година та, коли в сльозах побачу, що я навік зів'яла, помарніла (Леся Українка);
Як дивовижна птиця, відлетіло, Відснилося навік моє дитинство (І. Вирган);
Як хороше у нас на Україні, Де пісня нив чарівна та лунка, І шепіт верб, і поклики гудка Злились навік в мелодії єдиній (В. Симоненко);
Ліси скинули листя, потемніли, важкі хмари низько виснуть над хутором, мрякою сіються й сіються, ніби задощило навік (О. Гончар).
2. із дієсл. у запереч. формі. Ніколи.
По землях отих наша слава ходила. Вона не зів'яне навік по війні (М. Нагнибіда);
Гудуть шляхи, копитом биті, та їх навік не вкриє мла, Ніколи юності на світі здолати старість не могла (В. Сосюра).
Значення в інших словниках
- навік — наві́к прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- навік — присл. Те саме, що навіки 1). || Завжди, вічно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навік — НАЗА́ВЖДИ́ (на весь час, на все життя), НАВІ́КИ (НАВІ́К), НАВІ́ЧНО, НАВІ́КИ-ВІКІ́В (НАВІ́К-ВІ́КИ) (НАВІ́К-ВІКІ́В) підсил., НА ВІ́КИ (ВІ́ЧНІ) підсил., НАЗА́ВШЕ розм., НАЗО́ВСІМ розм., ЗО́ВСІМ розм., В БЕ́ЗРІК (НА БЕ́ЗРІК) розм. Словник синонімів української мови
- навік — Наві́к, наві́ки, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- навік — НАВІ́К, присл. Те саме, що наві́ки. Минають місяці, — село Навік замовкло, Оніміло (Шевч., II, 1953, 151); Хай буде той навік проклятий. Хто батька й край свій забува! (Сос., II, 1958, 390); [Голос:] Ой, де мій коханий юнак-оборонець? .. Словник української мови в 11 томах
- навік — Навік, навіки нар. 1) Навѣки, навсегда. Навік замовкло. Шевч. Навіки покинув мене. Макс. Як пійду я за нелюба, то й навіки загину. Мет. 259. У Шевченка еще: заснути навік-віки. 225. 2) Употребляется въ смыслѣ: въ высшей степени, чрезвычайно. Серцем був палкий навіки. МВ. (О. 1862. І. 71). Словник української мови Грінченка