навірчений
НАВІ́РЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до наверті́ти³ (див. наві́рчувати³).
* Образно. Скільки їх [кроків] відчайних на його шляху? Куди, нарешті, заведе його навірчена романтикою голова? (Я. Качура);
Він з хлопцями з того боку йде нaм нaзустріч ... Якби сточити в одне, нaвірчене рaзом, виглянули б нa той бік землі, в Америку (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навірчений — наві́рчений 1 дієприкметник нагвинчений наві́рчений 2 дієприкметник насвердлений наві́рчений 3 дієприкметник намотаний Орфографічний словник української мови