навіска
НАВІ́СКА, и, ж., с. г.
Спеціальне обладнання, яке, на відміну від причепного, навішують безпосередньо на корпусі трактора.
На тракторі розділено гідравлічну систему на рульове керування і навіску та окремо на причіпні машини (з навч. літ.);
Спеціальна автоматична навіска дає змогу трактористові чіпляти плуг до машини, не встаючи з-за керма (з газ.).
НА́ВІ́СКА, и, ж.
Шматок тканини для завішування вікон чи дверей, для відгородження чого-небудь.
Між двома вікнами з вишневими навісками стоїть пульт, зроблений як шафа (Леся Українка);
Тріпочуть із простинь навіски... (П. Тичина).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навіска — на́ві́ска 1 іменник жіночого роду шматок тканини наві́ска 2 іменник жіночого роду навісне обладнання на тракторі Орфографічний словник української мови
- навіска — I н`ав`іска-и, ж. Шматок тканини для завішування вікон чи дверей, для відгородження чого-небудь. II нав`іска-и, ж., спец., розм. Механізм, за допомогою якого сільськогосподарські, дорожні та будівельні машини навішуються на трактор. Бульдозерна навіска. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навіска — ЗАНАВІ́СКА (шматок тканини або тюлю, яким завішують вікно, двері і т. ін.), ФІРА́НКА, ЗАВІ́СКА, ШТО́РКА, ЗАНАВІ́СА, НА́ВІ́СКА розм.; ПОРТЬЄ́РА, ШТО́РА, ГАРДИ́НА (перев. велика, довга, вигот. з коштовних тканин). Словник синонімів української мови
- навіска — НА́ВІ́СКА, и, ж. Шматок тканини для завішування вікон чи дверей, для відгородження чого-небудь. Та й у тій кімнаті, де обідають пани, теж нелад: сюди знесені деякі стільці, старі навіски та різні дріб’язки (Л. Укр., III, 1952, 496); Тріпочуть із простинь навіски… (Тич., II, 1957, 212). Словник української мови в 11 томах